21 липня 2020 року Верховна Рада України підтримала у першому читанні законопроєкт 3739 про локалізацію. «За» проголосували 248 народних депутатів.
Серед них і народні депутати від округів Полтавської області: Дмитро Нальотов (144 округ), Андрій Боблях (145), Юрій Шаповалов (146), Олег Кулініч (147), Костянтин Касай (149), Олексій Мовчан (150), Максим Березін (151). Депутат від 148 виборчого округу Анастасія Ляшенко була відсутня.
Законопроєкт 3739 також підтримали народні депутати, які є уродженцями Полтавщини або пов'язані з областю своєю діяльністю. Це Олександр Трухін, Жан Беленюк (партія «Слуга народу»), Ілля Кива (Опозиційна платформа «За життя»).
Як член президії Федерації роботодавців України із задоволенням відзначаю ці факти. І прийняття законопроєкту в першому читанні, і активне голосування народних депутатів від Полтавщини.
Машинобудівники Полтавської області та інших регіонів тієї ж думки. Маю право так стверджувати, тому що зовсім недавно, 9 липня поточного року, ми зустрічалися на КВБЗ в рамках презентації законопроекту 3739.
Тоді, як то кажуть, з перших вуст керівників підприємств з Кременчука, Полтави, Лубен, Глобиного, а також від колег з Києва, Дніпра, Кам'янського, Хмельницького, Харкова, Кривого Рогу, Миколаєва, Львова прозвучала оцінка законопроєкту. Вона була однозначною: багаторічний досвід бізнесменів, робота в промисловості дозволяють нам стверджувати, що цей законопроєкт був важливим та потрібним ще вчора - на початку незалежності України. А сьогодні він потрібен як ніколи.
Машинобудування Полтавщини - великі, середні, малі підприємства - підпадають під дію проєкту Постанови Кабміну про пілотний проєкт і законопроєкту №3739 про локалізацію. Вони і такі як вони в інших регіонах якраз і повинні дати істотне зростання внутрішнього валового продукту.
Бізнес в Україні вимагає реформ. Ігнорування цього питання з боку влади призвело до того, що ми маємо слабку економіку, зростання безробіття, бідність, трудову міграцію. Пора прислухатися до бізнесу.
Народний депутат, один із співавторів законопроєкту Дмитро Кисилевський на своїй сторінці у Фейсбук назвав голосування за законопроєкт 3739 у першому читанні «найважливішим кроком для повернення здорового глузду в політику державних закупівель».
Законопроєкт передбачає наявність української складової для чотирьох підгалузей машинобудування: залізничний транспорт, міський транспорт, комунальна техніка та енергетичне машинобудування. Пропонується з 2021 року 25-40% локалізації з подальшим підвищенням на 15% з 2024 року.
Проникнення імпорту в держзакупівлі ЄС або США становить 5-7%, а в Україні - майже 50%. Наш ринок безпрецедентно відкритий для всіх. А це значить, що за гроші українських платників податків ми створюємо робочі місця в інших країнах.
У країні епідемія коронавируса і економічна криза. Роботу до кінця року можуть втратити 250 тис. українців. Падіння промислового виробництва становить 8,7% за 5 місяців 2020 року щодо аналогічного періоду 2019-ого.
Тому локалізація - розумний, державний і швидкий спосіб направити фінанси на відновлення економіки та збереження робочих місць.
Економічний ефект від законопроєкту значний: 3,9% зростання ВВП, збереження 200 тис існуючих і створення 62,5 тис. нових робочих місць, 8% зростання податкових надходжень.
Щонайменше, 80 виробників готової продукції і близько 4 тисяч виробників комплектуючих вже здійснюють або братимуть участь у виробництві і локалізації продукції. Це реальні замовлення для українських підприємств, робочі місця для українських громадян і доходи українських міст.
Опоненти законопроєкту лякають нас зростанням корупції. А зараз її немає? Ми проти того, щоб закон використовували корупціонери. Але він не може передбачити всі конкретні випадки. Для цього є уряд і відповідні положення в законопроєкті: «Прикінцевими та перехідними положеннями пропонується Кабміну у тримісячний строк з дня опублікування Закону прийняти підзаконні акти. А також забезпечити під час підготовки міжнародних договорів або угод (за кредитні кошти) «вимог щодо ступеня локалізації виробництва в Україні, згідно цього Закону».
Точаться розмови про те, що цей законопроєкт призведе до припинення існування системи Прозорро. Це не так. Ми говоримо: сам по собі факт створення системи Прозорро п'ять років тому був цілком правильним, виправданим, необхідним. Але Прозорро навіть без прийняття законопроєкту 3739 про локалізацію застаріла і практично продемонструвала дуже слабкий захист проти корупції при проведенні торгів.
Розуміючи необхідність продовження торгів з використанням Прозорро, ми говоримо: давно вже назріла доцільність внесення змін, вдосконалення системи, яка повинна врахувати претензії, що накопичилися, зауваження, виявлені недоліки. У тому числі і в питаннях корупції з урахуванням законів такого типу як 3739.
У Прозорро є майбутнє, але системою треба займатися, удосконалювати. І не потрібно цього боятися. В існуючому вигляді вона була актуальна 5 років тому, а сьогодні вже не відповідає новим завданням і викликам часу.
Я вірю, що в Україні достатньо здорових сил, які в цій ситуації можуть консолідуватися і прийняттям згаданого закону започаткують законотворчість на захист національної економіки. У будь-якому випадку без національної економіки, що розвивається, ніякого держави бути не може. А сильної - тим більше.
Разом з народними депутатами, співавторами законопроекту 3739 Дмитром Наталухою, Роксоланою Підласою, Дмитром Кисилевським та їх колегами, з Федерацією роботодавців України та представниками сотень українських промислових підприємств ми готові йти далі до другого читання. Головне, щоб законопроєкт став законом, вступив в силу і почав реально працювати.
Джерело: КВБЗ