Сьогодні, прочитавши інформацію, оприлюднену Міжнародною організацією праці про те, що, за їх підрахунками, з 24 лютого Україна втратила близько 4,8 млн. робочих місць, чомусь згадав перші тижні війни.
Час, коли ми почали отримувати перші відповіді на наші звернення та запити від європейських партнерів-роботодавців.
І одна дуже поважна європейська організація написала наступні рядки: «В нашій країні дуже багато біженців з України, але ви не хвилюйтеся, ми адаптуємо всіх цих людей до нашого ринку праці».
Майже 5 млн людей, за даними МОП, лишилися безробітними. Це майже у 10 разів більше, ніж дані офіційної статистики.
Сусідні з Україною країни прийняли понад 5,23 млн. українських біженців, з яких близько 2,75 млн. осіб працездатного віку.
І ми розуміємо, що ці цифри, можливо, навіть занижені.
Для нас це величезна відкладена у часі катастрофа.
Сьогодні багато говорять про післявоєнне відновлення України.
Але ми всі повинні розуміти, що відновлення країни – це не обговорення, дискусії, плани, ради, презентації, соцмережі та інфографіка.
Це люди, які відбудовуватимуть нашу країну, та наші власні виробничі та технологічні можливості.
Це щоденна робота вже сьогодні.
Я розумію, що, висловлюючи цю думку, я сьогодні не буду дуже популярним.
Але, якщо ми сьогодні не говоритимемо про робочі місця в Україні, не робитимемо конкретних кроків задля відновлення країни, не застосовуватимемо інструменти економічного зростання як частину плану розбудови, ми отримаємо ситуацію, коли люди, що виїхали, і що ще можуть виїхати з України через відсутність роботи та зарплати, ніколи потім в Україну не повернуться.
Ми це повинні розуміти.
І, хоча ми, безумовно, дуже вдячні усім міжнародним партнерам не лише за воєнну, а й за гуманітарну допомогу Україні, ми всі повинні усвідомлювати, що така допомога не може тривати довго.
І не тому, що світ втомиться допомагати Україні, а тому, що такі обсяги цієї допомоги можуть вбити наші власні можливості та компетенції, необхідні для відбудови економіки.
«Міжнародна допомога Україні повинна відбуватися так, щоб не "вбити" місцеву економіку», - заявив днями виконавчий директор мережі «Добробут» Вадим Шекман.
https://www.epravda.com.ua/publications/2022/05/9/686803/
Почитайте, дуже цікаве інтерв’ю.
Насправді, Вадим правий.
Якщо ми сьогодні будемо, наприклад, ставити тимчасові будинки для внутрішньо-переміщених осіб лише іноземного виробництва, якщо все - від пожежних машин до ковдр та продуктів харчування - буде з гуманітарної допомоги, наше власне виробництво дуже швидко закриється.
Ми вже зараз повинні виходити до наших іноземних партнерів з наступною аджендою – хочете допомогти Україні, давайте разом подумаємо, що з цієї допомоги може бути вироблено в Україні.
Саме так ми зробили, започаткувавши наш міжнародний пілотний проект.
«Підтримуй Україну – виробляй в Україні» разом із Міжнародною організацією праці та ДАНІДА.
Адже Україна має величезний виробничий потенціал і, попри все, нові можливості.
Навіть в умовах тієї страшної війни, що триває в Україні, наша промисловість має великий потенціал.
Ми готові працювати і наші підприємства працюють, починаючи з територій, що знаходяться у кількох кілометрів від зон бойових дій і закінчуючи Антарктидою.
Маємо дуже швидко переорієнтуватися, зокрема, на переробку великих обсягів сировини всередині країни.
І унікальність нашого проекту полягає не в тому, що виготовлено 3 500 продуктових наборів, які відправляться до постраждалих від бойових дій регіонів.
Бізнес допомагає багато та системно.
Справа в тому, що наші іноземні партнери підтримали нашу ініціативу, що кожна одиниця продукції, яку містять ці фуд-бокси, виготовлена українськими руками на українських підприємствах.
І ми розуміємо, що це правильно і що таке можливо сьогодні робити в Україні по багатьох позиціях.
Саме тому дуже вдячні нашим друзям, що підтримали наш проект!
Сподіваємося, шо його підтримають й інші іноземні партнери.
