За моєю спиною на фото — відомий український швидкісний поїзд «Тарпан», що проїхав 3 мільйони кілометрів, розроблений і виготовлений компанією Крюківський вагонобудівний завод. Це не просто сучасний поїзд — це приклад одного з найскладніших наукоємних сегментів світового залізничного машинобудування.
Здатність країни створювати такі високотехнологічні продукти — не лише привід для гордості. Це показник нашої ролі у світовій економіці та спроможності бути серед виробників, а не лише споживачів.
Чому це важливо?
Комапнія, яка будує швидкісні поїзди, фактично належить до лідерів галузі та розвиває навколо себе сотні суміжних виробництв: електроніку, системи безпеки, вентиляцію, силові установки, сервісне обслуговування. У виробництві «Тарпана» задіяно понад 200 субпідрядників.
Один такий проєкт — це сотні підприємств, тисячі робочих місць і розвиток цілих галузей.
Це не просто транспорт — це екосистема інновацій. Ми вже маємо досвід експлуатації «Тарпанів» і нових дизель-поїздів ДКр-2, реалізуємо проєкти спільного виробництва пасажирських і вантажних локомотивів. Ми знаємо, як це робити.
На жаль, не завжди ця стратегічна логіка отримує належну підтримку. Існує спокуса придбати готовий продукт замість розвивати власне виробництво. Але це шлях до втрати можливостей.
Що потрібно для виробництва власних швидкісних поїздів?
Насамперед — сформований державний і корпоративний попит. Купувати готові поїзди чи локомотиви без створення виробництва й локалізації в Україні означає втрачати не лише податки та робочі місця, а й компетенції. Це ризик назавжди залишитися поза колом країн, що створюють складну техніку.
Відмова від власного виробництва — це фактично відмова від майбутнього.
Позиція Федерації роботодавців незмінна: Україна має рухатися вперед і виробляти найскладнішу техніку у сфері залізничного машинобудування. Швидкісний поїзд, дизель-поїзд, український локомотив — це не абстрактні мрії, а реальні продукти, які ми здатні створювати завдяки наявним компетенціям.
Ми точно не слабші за інші країни, той же Казахстан, щоб не мати на власній землі сучасного виробництва рухомого та тягового складу. Ми віримо в це й разом із колегами зробимо все можливе для реалізації цього курсу.
Україна може й повинна виробляти власний або локалізований рухомий склад: швидкісні поїзди, дизель-поїзди, локомотиви та вагони всіх типів. Лише так ми збережемо й зміцнимо промисловий суверенітет. І ми будемо послідовно відстоювати цю позицію.
