З Новим роком або хто і як дарує чергові 600 мільйонів гривень іноземним виробникам

З Новим роком або хто і як дарує чергові 600 мільйонів гривень іноземним виробникам

Коли мова йде про розвиток промисловості, я давно не вірю ні в урядові стратегії, ні в урядові заяви. А вірю лише в факти та дії.

4 січня 2021 року - на своїй сторінці в ФБ очільник МІУ Владислав Криклій відзначив в досягненнях минулого року залучення чергових 400 мільйонів євро від Європейського інвестиційного Банку (ЄІБ) на продовження реалізації програми «Міський громадський транспорт України». Щоб ні в кого не було питань – одразу уточнюю два моменти. Перший - мова йде про кредитні кошти. Другий – в самих кредитах ЄІБ немає нічого поганого. Важливо, як ефективно країна витрачає ці кошти.

13 січня 2021 року міський голова Львова Андрій Садовий на своїй ФБ-сторінці заявив, що за оцінками міжнародних експертів, найвигіднішу пропозицію на тендері за кошти ЄІБ подала білоруська компанія “МАЗ”. Йдеться про закупівлю 100 автобусів. Мер міста навіть звернувся з риторичним питанням до керівництва ЄІБ, Уряду та львів’ян, чи має він моральне право купувати автобуси в Білорусі?

https://www.facebook.com/andriy.sadovyi/posts/3825438167495710

Тепер невеличка хронологія того, як замість ефективного використання коштів МФО на розвиток власної інфраструктури та високотехнологічної промисловості «нагодувати» сусідні економіки та зберегти за кордоном робочі місця.

Чи могло б місто Львів використовувати місцеву складову на тендерах ЄІБ?

Після оприлюднення попередньої інформації про перемогу китайської CCRC на тендері по закупівлі поїздів метрополітену в м. Харкові ( 45 млн. євро) ФРУ зверталась до Уряду та замовників тендерів із зауваженням, що при формуванні тендерної документації замовник має право використовувати 15-відсоткову цінову преференцію на предмет тендеру, що має 30 % місцевої складової. За умови технічної відповідності та якості продукції критеріям тендеру. П 3.7.9. «Керівництва із проведення закупівель для проектів, які фінансуються за кошти ЄІБ.

На відміну від опонентів локалізації, ЄІБ вважає нормальним стимулювання місцевої промисловості та робочих місць, розуміючи, що отримати назад кредитні кошти можна лише від працюючої економіки.

Чи мали право замовники використовувати цю норму? Так мали право! Але в українських реаліях є багато але…

Керівному комітету цього проекту, очолюваному Міністром інфраструктури разом із Мінекономіки достатньо було б підготувати відповідні рекомендації містам -замовникам, які є учасниками проекту. Це для того, щоб до членів тендерних комітетів міст не приходили люди в погонах із запитанням, чого купили дорожче…
І тоді не було б запитань мера Львова до Уряду…

Чому не враховано життєвий цикл товару.

Чи могло б керівництво Львову використовувати під час цих закупівель критерій життєвого циклу крім цінової пропозиції?

Концерн «Електрон» в офіційному повідомленні (https://www.facebook.com/concernelectron/posts/4184871828209376) пояснює, чому їх автобуси дещо дорожчі і приводить економічну ефективність в експлуатації протягом «життєвого циклу» з гарантією понад 15 років…

Відповідаю. Теоретично так, але! В методиці життєвого циклу, затвердженої в вересні Мінекономіки у відповідному переліку чогось відсутня продукція машинобудування, зокрема, міський транспорт. Меблі є, текстиль є, комп’ютери є, телевізійне обладнання є, фурнітура є, офісне устаткування є, а автобусів нема. Хоча мені досі цікаво, який життєвий цикл можна порахувати при закупівлі рушників чи постільної білизни. Тому «розумію» мотивацію чиновника тендерного комітету: нема методики нема можливості. Хоча у м. Одеса у керівництва вистачило сміливості використати цінову преференцію ЄІБ на тендері при закупівлі трамваїв.

Про рівні правила та можливості.

При ввезенні білоруських автобусів в Україну не сплачується мито, а от мито на комплектуючі, які використовують українські виробники, - є. Причому комплектація важливих вузлів на українських трамваях, тролейбусах та автобусах – європейська. Так само, як і на українських поїздах метрополітену.

Ситуацію, принаймні у випадку з електротранспортом, могли би вирівняти Закони про внесення змін до Податкового та Митного кодексів України щодо стимулювання розвитку галузі електричного транспорту в Україні. Їх ще навесні підтримала Федерація роботодавців України. Але, закону досі немає. А тендери є.
Білоруський виробник має субсидії держави, український - ні. Через власну експортно-кредитну установу білоруський МАЗ має можливість компенсувати українському покупцеві 2/3 відсоткової ставки за кредитами чи лізингом на українському ринку. Український виробник такої можливості не має: ні на внутрішньому ринку ні на зовнішньому. Тому пропозиція білоруського машинобудування завжди вигідніша для замовника, і мова тут зовсім не про конкурентоспроможність самого виробника.

Через державні українські банки сьогодні стимулюється кредитування десятків видів білоруської складної продукції машинобудування.

Нагадаємо нещодавню історію про придбання в лізинг 200 МАЗів для міста Київ. Тоді риторичні запитання до влади Києва виникали у Міністерства економіки.

Цитую прес-реліз від 22 жовтня 2020 року: "Мінекономіки категорично не підтримує рішення про закупівлю КМДА в лізинг 200 автобусів виробництва білоруського заводу МАЗ без оголошення тендеру і без залучення вітчизняних виробників. Такий підхід є дискримінаційним, суперечить національним інтересам та принципам вільної прозорої конкуренції".

Історія трохи інша від історії Львова але результат однаковий – робочі місця в Білорусі і безробіття в Україні. Один із вітчизняних учасників тендеру в м. Львів зазначив, що за цим контрактом, українським підприємством було б сплачено 100 млн. грн. податків і понад 200 людей протягом 10 місяців отримали б роботу з гідною оплатою праці.

Одразу хочу попередити: я нічого не маю проти підприємства МАЗ чи компанії CRRC. Власне, вони можуть дякувати своїм Урядам за продуману промислову політику та підтримку.

  • Я проти того, щоб 400 млн. євро чергових кредитів в умовах пандемії стимулювали створення робочих місць за кордоном при наявності власних компетенцій та конкурентних виробництв.
  • Я проти того, щоб Андрій Садовий, якого я щиро поважаю, виступав у ролі Санта Клауса для виробника з іншої країни, позбавляючи роботи мешканців рідного міста.
  • Я проти того, щоб мери міст дивилися на предмет закупівлі лише через його вартість.
  • Я проти того, щоб замість спільної роботи над тим, як максимально стимулювати власного виробника очільники міст та керівники міністерств ставили один одному риторичні питання
  • Я проти того, щоб очільники нашого Уряду мовчки слухали розмови наших партнерів про невидиму руку ринку, та не помічали, що в реальності інші країни роблять все навпаки.
Я ЗА те, щоб законопроект 3739 було прийнято якнайшвидше. Локалізації бути!

Electron avtobus

Bogdan avtobus

Перший пішов!

Слідчі Нацполіції викрили схему незаконного ввезення в Україну залізничних вагонів із РФ. Понад...

Когда простые цифры говорят правду или почему нам врут, что украинская промышленность «канула в Лету»

 Когда вам в очередной раз будут говорить «соросята» и недоученные эксперты:

З Новим роком або хто і як дарує чергові 600 мільйонів гривень іноземним виробникам

Коли мова йде про розвиток промисловості, я давно не вірю ні в урядові стратегії, ні в урядові...