Про економічну частину візиту Макрона до України

Про економічну частину візиту Макрона до України

Моя особиста позиція щодо чергових домовленостей про постачання до України 130 локомотивів французької компанії Alstom та 370 одиниць пожежно-рятувальної техніки.

Майже рік тому влада в особі перших очільників держави публічно наголосила, що французькі контракти будуть підписані лише за умови локалізації виробництва в Украйні. І навіть було озвучено рівень локалізації – 35 відсотків. В вересні минулого року в парламенті Прем’єр-міністр України Деніс Шмигаль публічно підтвердив, що Україна не підпише контракти без локалізації.

Федерація роботодавців підтримала цю ініціативу, розуміючи, що локалізація цього проекту на рівні навіть 35 відсотків – це більше 10 млрд. гривень виробленої продукції, створення тисяч робочих місць в транспортному машинобудуванні та інтеграція в виробничі ланцюжки світового лідера локомотивобудування.

Ми дійсно вважали та вважаємо, що наші підприємства – виробники залізничного машинобудування та пожежної техніки повністю відповідають всім вимогам необхідної промислової кооперації.

Але, починаючи с травня минулого року, незважаючи на всі намагання наших компаній зрозуміти деталі локалізації та можливу участь в неї українських виробників, офіційно так і не були презентовані жодні деталі щодо можливої локалізації французької техніки в Україні, не визначено перелік виробників комплектуючих та ключові виробничі локації складання локомотивів та пожежних машин.

На цьому тижні риторика щодо обов’язкової локалізації та вимог щодо відкриття виробництва в Україні взагалі зникла з публічних заяв та коментарів, які супроводжували підписання нових Меморандумів. Можливо я щось пропустив, і буду радий, якщо помиляюсь.

Майбутній контракт з Alstom - це дуже показовий маркер для держави Україна.

І справа навіть не в тому, що обіцяна фінансова допомога від Уряду Франції якось дивно збігається з розміром контракту на закупівлю французької техніки. І навіть не в тому, що напередодні візиту Президента Франції Alstom програв тендер на постачання локомотивів до Аргентини.

Ситуація набагато складніша. Це черговий вибір, яким шляхом піде країна. Шляхом розвитку сучасної промисловості, чи шляхом промислової деградації.

➡️ Локалізація виробництва локомотивів або пожежної техніки може стати стартом для запуску в Україні нових сучасних високотехнологічних виробництв світового рівня. Наші виробники комплектації можуть почати виробляти нові продукти та отримати нові компетенції.

А можемо навпаки - штучно вбити власного виробника. 370 пожежних драбин - це майже 5 річний обсяг замовлень цього типу техніки ДСНС. І держава тут – головний покупець. А це значить, що цей ринок буде втрачено для вітчизняних виробників. Без тендерів та без конкуренції.

➡️ Ми можемо отримати інвестора та прямі інвестиції. Можемо побудувати заводи.

Як приклад - сьогодні компанія Alstom представлена в Казахстані штатом понад 1000 співробітників, двома спільними підприємствами та двома заводами: «Електрозбірний завод» (ЕКЗ), що займається виробництвом та технічним обслуговуванням електровозів, розташованому в Нур-Султані; та «КазЕлектроПривід» (КЕП), що займається виробництвом стрілочних приводів, розташованим в Алмати. Чи інший приклад: - для виконання контракту в рамках урядової програми Make in India у Мадхепурі (штат Біхар) було спеціально споруджено локомотивобудівний завод – спільне підприємство між Індійськими залізницями та Alstom.

А можемо отримати просто черговий товарний кредит. В рамках якого, до речі, техніка буде заходити в Україну без будь-яких податків та зборів.

➡️ Ми можемо створити тисячі робочих місць з достойною зарплатою в таких містах як Кременчук, Харків, Запоріжжя та Дніпропетровськ, Прилуки чи Київ.

А можемо просто спостерігати, як чергові тисячі українців їдуть до заводів Alstom во Францію, Польщу чи навіть до Казахстану.

➡️ Ми можемо зробити виробництва з високою доданою вартістю. Отримувати податки та наповнювати бюджет. А можемо і далі йти шляхом політики нескінченних запозичень та радіти черговому мільярду макрофінансової допомоги.

За останні 10 років жодний товарний кредит, наданий Україні в рамках Міждержавних Угод не став стартом будівництва виробництв рівня Alstom в Казахстані чи Stadler в Мінську. Я вже не говорю про інші країни. Особисто я таких прикладів не знаю.

Формула «спочатку купіть, потім побудуємо» ніде в світі не працює, якщо мова йде про проекти такого рівня. Приклад Білорусі та Казахстану - ярка ілюстрація, як потрібно проводити державну політику, щоб такі світові гіганти не просто продавали нам свою продукцію, а інвестували, будували підприємства та створювали робочі місця.

Я не вважаю українців менш розумними ніж казахи чи білоруси. А рівень та можливості наших виробників як партнерів в локалізації точно набагато кращий ніж в Казахстані.

Справа лише в політичній волі та самоповазі. Я точно знаю що наші колеги по Федерації поважають та цінують і своїх робітників і свою країну і вірять в свої можливості. Питання лише до влади та політичної волі… Який шлях обрати.

6

Rebuild Ukraine. Як український бізнес бачить відбудову України та свою у ній участь

Чомусь останнім часом я відчуваю чіткий дисонанс у тому, що чую щодня у спілкуванні з колегами по...

Разом робимо великі справи та впевнено йдемо до Перемоги

Генеральний директор ФРУ Руслан Іллічов: "Дорога Родино ФРУ! 20 років разом – у радісні та надскладні...

Український «план Маршалла» має змінити нашу економічну модель

Взяли участь у дискусії організованій нашими стратегічними партнерами та друзями - Конфедерацією...