WOW-ефект професійної освіти

WOW-ефект професійної освіти

Нещодавно Рада директорів WorldSkills International – асоціації, котра ініціює проведення масштабних змагань учнів закладів професійної освіти в 74 країнах світу, – затвердила Федерацію роботодавців України як організацію, що представлятиме нашу країну в цьому конкурсі.

Також набуло чинності положення, яке регулює проведення цього змагання на всеукраїнському рівні.
Про перспективи конкурсу, престижність робітничих професій у суспільстві, зв’язок між закладами освіти і представниками бізнесу, вектори профорієнтаційної роботи та кар’єрні маршрути ми поспілкувалися з головою Галузевої ради Федерації металургів України Оленою КОЛЕСНІКОВОЮ.

Вона переконана, що WorldSkills – один із потужних заходів, які можуть докорінно змінити уявлення про профтехосвіту. І, як кажуть, починати робити це треба було ще вчора: Олена Колеснікова наголошує, що вже зараз виробництво відчуває дефіцит кваліфікованих кадрів, зокрема – за технічними напрямами, а в заклади професійної освіти йдуть лише близько 20 відсотків випускників шкіл. Та й вищу школу важко назвати панацеєю: за словами експерта, у 2019 році під час вступної кампанії найбільше заяв абітурієнти подали на спеціальність «Право» – понад 69 тисяч, у той же час на «Металургії» бажає навчатися… всього 491 особа.

– Молоді люди обирають майбутню професію, передусім зважаючи на її престижність у суспільстві (часто – занадто перебільшену), а не на попит на ринку праці, – констатує голова Галузевої ради Федерації металургів України. – Але не все так однозначно. Нещодавно до нас звернулися журналісти одного з телеканалів із запитанням: чи працюють на робітничих посадах на підприємствах гірничо-металургійного комплексу люди, які отримали диплом юриста чи економіста? Ми зробили запит і виявилося, що таких людей – сотні. І це – лише в одній галузі. Виходить, що людина витрачає п’ять років свого життя на навчання, держава – кошти на її освіту. А за перенавчання найчастіше платить бізнес. Власне, він фінансує освіту такої людини двічі – спочатку сплативши податки, на які й утримуються заклади освіти, а потім – оплативши перенавчання потенційного працівника, бо його кваліфікація не відповідає потребам реального виробництва.

З іншого боку, людина в юному віці часто не може зробити виважений вибір свого професійного майбутнього. А ми – держава і бізнес – ще не створили ефективного інструментарію для цього. Йдеться про масштабну та якісну професійну орієнтацію молоді.

Потрібно показувати, що профтех – це сучасно, це «вау». Треба розворушити і соціум, і навіть політиків.

"Суспільство має відчути wow­ефект від професійної освіти, яка нині є набагато сучаснішою і технологічнішою, ніж це було ще нещодавно"

І це питання є актуальним не лише для нашої країни, а й для багатьох провідних держав світу. Щоб досягнути цього ефекту (точніше сказати – і цього також), у багатьох країнах проходять масштабні змагання WorldSkills – своєрідні «олімпійські ігри» для учнів закладів професійно-­технічної освіти, молодих кваліфікованих робітників. Сучасну молодь захоплюють масштаб і видовищність – ми переконалися в цьому під час проведення минулого WorldSkills Ukraine («Освіта України» писала про перебіг цього змагання у №47 від 3 грудня 2018 року). Федерація роботодавців, відповідно до рішення Ради директорів WorldSkills International, представлятиме в цьому конкурсі Україну. В жовтні­листопаді ми плануємо провести регіональні відбори конкурсу, а основ­ний етап – національне змагання – організувати у травні 2020 року. Працюємо над тим, аби до фінального етапу залучити більше дітей – 300–350, розширити спектр компетенцій. Це – наші «наполеонівські» плани. Міжнародна група компаній «Метінвест» планує підтримувати конкурс як один із основних спонсорів.

– Масштабність і видовищність, вочевидь, не є єдиною сильною стороною цього змагання…

– Так, звісно – конкурс забезпечує безпосередній зв’язок між закладами освіти, місцевою владою і представниками бізнесу. І упродовж підготовки до конкурсу, і безпосередньо під час проведення люди знайомляться, спілкуються. Партнери допомагають із сучасним обладнанням, на якому працюють конкурсанти. Заклади освіти і підприємства можуть побачити один одного, домовитися про співпрацю – наприклад, щодо постачання навчального обладнання, організації практичних занять учнів тощо. Ми сподіваємося, що WorldSkills ставатиме все потужнішим майданчиком активізації співпраці конкретних закладів і представників виробництва. До того ж така масштабна взаємодія дає старт обговоренням освітніх і професійних стандартів, що також є дуже важливим для галузі.

– Повернімося до питання профорієнтації – наскільки воно є актуальним для працедавців?

– Почну з головного: нині нам усім дуже бракує якісної всеукраїнської шкільної стратегії профорієнтації. Запитання, на яке в нас немає відповіді (і ми сподіваємося, що знайти її нам допоможе держава): з якого віку найраціональніше використовувати інструменти профорієнтації? У Німеччині, наприклад, це роблять із п’ятого класу. І нині лунають думки – чи не запізно?

Потрібно вивчити, які інструменти найефективніше працюють у світі. Якщо цього не зробимо, то в нас ніколи не припиниться «боротьба» за дитину між професійною, фаховою передвищою і вищою освітою. І це – неправильно, адже елементи системи мають конкурувати на одному рівні, а не всі між собою. На Заході популярною є модель, коли після шкільної освіти людина отримує професійну освіту, кілька років працює, за цей час усвідомлює, що їй потрібно від системи вищої освіти (і чи потрібна саме їй вона взагалі), і лише потім починає її здобувати. А в нас відповідні сфери конкурують між собою, хоча мали б доповнювати одна одну.

Важливо визначити, що ми розуміємо під профорієнтацією, які заходи може втілювати держава, які – роботодавці, що повинні робити навчальні заклади. Ці ролі мають бути однаково зрозумілими для всіх. Треба вирішити, чи варто зробити ставку на онлайн­-тестування або, скажімо, на представлення професій у школах роботодавцями. Варто унормувати підходи – виписати, скільки разів на рік чи навіть на місяць треба проводити певну роботу.

"Я вважаю, що система освіти має пропонувати певний «кар’єрний маршрут», як у бізнесі. Якщо хороша, якісна система освіти «накладеться» на можливості людини та її бажання, то на ринку праці така людина буде затребуваною й успішною – а хіба не це має бути результатом якісної освіти?"

Олена Колеснікова

У металургії є «гучні» підприємства – наприклад, ArcelorMittal, «Метінвест», «Інтерпайп», Ferrexpo. Це – великі компанії, які пропонують працівникам зарплати на рівні європейських, але у школах про це майже не знають. Багато дітей орієнтуються на здобуття освіти та подальшу працю за кордоном. Сьогодні за розміром заробітних плат ми конкуруємо з Польщею, мінімальна середня зарплата на підприємствах галузі становить 800 доларів. А майстри нині отримують 1,5 тисячі доларів майже на всіх підприємствах гірничо-­металургійного комплексу.

– Але якщо багато учнів не знатимуть на належному рівні природничих дисциплін (а часто – просто їх лякатимуться), то профорієнтаційна робота у цьому напрямі навряд чи буде ефективною…

– Так, і це – велика проблема. Ми розуміємо, що треба підвищувати рівень опанування фізики, як і бажання дітей вивчати цей предмет. Для нас як представників промислових підприємств це – один із пріо­ритетів, а також – хімія та математика.

Зрозуміло, що не в кожному регіоні є більш-­менш сучасні лабораторії, де можна проводити навчання та дослідження. Що можна зробити, щоб діти не боялися обирати фізику на ЗНО? Одним із визначальних факторів є сучасні підручники і навчальні матеріали, використання інтернет­-ресурсів. Нині разом з Міністерством освіти і науки ми працюємо над проектом створення сучасного інтерактивного підручника, з онлайн-­тестуваннями, можливістю зробити лабораторну роботу в електронному форматі тощо.

Спільно з Малою академією наук опікуємося відкриттям STEM­лабораторій у трьох регіонах країни – вони працюватимуть у Маріуполі, Запоріжжі та Кривому Розі. Лабораторію у Маріуполі плануємо запустити до кінця цього року. Йдеться не тільки про закупівлю обладнання, а і про відповідну підготовку приміщення, завдяки чому буде забезпечено максимальну відкритість лабораторій для представників усіх закладів.

– Ви сказали, що система освіти має пропонувати певний «кар’єрний маршрут» – як це працює в бізнесі?

– Бізнес росте, коли впроваджує нові технології, оновлює обладнання і підходи до роботи. Ми зрозуміли, що потрібно «вирощувати» людей, показувати, куди вони мають рухатися, чого навчатися і що вони, зрештою, отримають. Працівнику, який починає робочий шлях на підприємстві, залежно від його теперішньої спеціалізації та кваліфікації, пропонують «кар’єрний маршрут». Він, зокрема, може складатися із п’яти «зупинок»: аби дійти до другої, треба отримати визначені компетентності, певну кваліфікацію. Враховуючи те, що навчання відбуватиметься одночасно з роботою, це триватиме, скажімо, шість місяців. А після цього – умови досягнення третьої зупинки і так далі. І на кожній зупинці підвищується заробітна плата. Наприклад, якщо ти «заходиш» на посаду із зарплатою 12 тисяч гривень, то через півтора-­два роки вона може зрости до 44 тисяч – звісно, за умови вдалого проходження «зупинок». Така прозора схема дає змогу людині чітко зрозуміти, що потрібно робити і для чого.

Варто згадати і про якість освіти, яку здобувають працівники. Як ми навчаємо в себе на підприємствах? Є вхідний контроль: людина складає умовний екзамен, і за його результатами ми бачимо, що щось вона уміє, а щось – ні. Навчатимемо її якраз того, чого вона робити не вміє. Після завершення навчання працівник має підтвердити, що він уже може виконувати необхідну роботу, і – якісно. Якщо ні – ми не видаватимемо йому документ про те, що він результативно завершив навчання. Зауважу: якщо порівняти відсоток тих, хто не зміг завершити навчання у закладах державної і комунальної власності, і тих, хто не зміг цього зробити в бізнесі, результати будуть вражаючими.

До речі, «кар’єрний маршрут» передбачає отримання не тільки hard skills, а й soft skills. Коли ми розробили такий цілісний підхід, то зрозуміли, що це і є навчанням упродовж усього життя. Нині керівники заводів є досить молодими людьми, і всі вони пройшли свій кар’єрний маршрут.

Єдиний нюанс: те, про що я розповідаю, стосується великого промислового бізнесу. На превеликий жаль, у країні працює не так багато виробництв, які можуть похвалитися таким підходом. У малому й середньому бізнесі справи складніші, зокрема через те, що їм важко будувати довгострокові перспективи розвитку.

Резюмуючи, можна сказати, що такі професійні маршрути дають змогу людині спрогнозувати, чи зможе вона в цій галузі чи на цьому підприємстві зробити кар’єру, чи ні.

– Які ідеї цього підходу можна впровадити на законодавчому рівні?

– Ми будемо боротися, щоб у майбутньому законі «Про професійну освіту» було більше ліберальних підходів, щоб він був гнучкішим. Але наголошу: ми – за контроль якості, адже для нас важливо, випуск­ники з якою кваліфікацією прийдуть на робочі місця. Упевнені, зокрема, що правила вступу можуть бути різними для людей, які навчатимуться за державним і приватним замовленням. Наприклад, заводу треба навчити кілька працівників вузької професії, але зробити це саме зараз і в закладі, який має відповідну ліцензію і хорошу матеріально-технічну базу. Чи буде логічним чекати початку вступної кампанії та заповнення навчальної групи, якщо потреба є саме сьогодні і є можливість оплатити відповідне навчання? Будь-яка система має працювати оптимально.

Також ми боремося за присвоєння часткової кваліфікації. Адже коли всі випускники отримують один і той самий розряд, але всі вони працюють по-різному – це неправильно. Якщо хтось учився на третій розряд і водночас не може його підтвердити, то він має отримати другий. Роботодавець може взяти навіть працівника першого розряду – тож чи обов’язково йому вчитися далі? Він якийсь час матиме можливість попрацювати, а потім, за необхідності, довчитися чи підтвердити підвищення своєї кваліфікації, яке отримав на виробництві.

Голова галузевої ради Федерації металургів України

Наша думка

Предлагаем президенту использовать наши знания

Одной из организаций, представляющих интересы реального сектора экономики, является Федерация работодателей Украины (ФРУ), в которую входит более сотни организаций, отражающих практически весь...