Історія адміністрування роздрібного акцизу з тютюнових виробів почалася ще у 2015 році, коли він був запроваджений.
Проте реформа децентралізації, на підтримку якої цей податок був запроваджений, вже значно пішла вперед, а проблеми адміністрування роздрібного акцизу досі демонструють негативну динаміку, як і обсяги надходжень.
За даними ДФС України суб’єкти господарювання задекларували 2,4 млрд грн акцизного податку з роздрібного продажу тютюнових виробів у 2018 році.
Нескладні розрахунки з урахуванням зростання середньої вартості сигарет з 15 грн у 2015 році до 29 грн у 2018 році, вказують на те, що місцеві бюджети повинні були отримати близько 4,3 млрд грн акцизного податку.
У 2019 році середня ціна сигарет додала ще 4 гривні до рівня 2018 року. Але фактичні надходження за січень-травень склали 857 млн грн проти розрахункових 1,7 млрд грн.
До втрат Зведеного бюджету слід додати неповну сплату ПДВ при неврахованих продажах. За попередніми оцінками – це ще 800 млн грн у 2018 році.
Красномовним фактом підтвердження масштабу проблеми став розгляд проблеми адміністрування роздрібного акцизу на засідання колегії МВС за участі міністра фінансів 23 серпня цього року. Здавалося, до чого тут МВС? Імовірно, що обсяги ухилення від оподаткування стали помітні вже не тільки в статистиці ДФС.
Кожен наслідок має свої причини. Зниження фіскальної ефективності роздрібного акцизу - не виключення.
На сьогодні в Україні видано більше 60 000 роздрібних ліцензій і 115 оптових ліцензій на торгівлю тютюновими виробами.
Можливість для роздрібних продавців купувати сигарети безготівково або за готівку дозволяє не показувати ці операції в обороті. Відтак, платити роздрібний – фактично добровільна справа.
Оптові ж продавці використовують можливість продажу сигарет за готівку без сплати 5% податку, створюючи ситуацію зниження ціни на ринку і генерують потік неврахованої готівки і документарного податкового кредиту з ПДВ.
З точки зору бізнесу страждає конкуренція.
Непробиття касових чеків і утворення «скруток» роздрібними продавцями за наявності оптової ліцензії також мають місце.
Можливість ухилення від оподаткування створює чудові передумови як для зростання частки внутрішнього тіньового ринку, так і для контрабанди сигарет до Європейського Союзу.
Так, за даними досліджень консалтингової компанії Kantar Україна, ринок нелегальної торгівлі сигаретами в першому півріччі 2019 року склав 7,2%. Для порівняння – у 2016 році – 1,1%, 2018 – 4,4%.
Так, це взагалі нелегальна продукція – але з цих 4 млрд сигарет також не сплачено акцизні податки (в тому числі і роздрібний) і ПДВ. Загалом, потенційні втрати бюджету від цього «бізнесу» – понад 5 млрд грн.
Вже не перший рік триває дискусія щодо доцільності існування роздрібного акцизу та можливих шляхів його удосконалення.
Основна ідея, яка до цього часу активно просувалась Федерацією роботодавців, обговорювалась і опрацьовувалась ДФС, Мінфіном – скасування роздрібного акцизу з пошуком компенсаторів. Але реальність роботи органів місцевого самоврядування робить ці пропозиції для них неприйнятними – краще мати синицю в руках...яка хоч щось приносить в місцевий бюджет, тут і зараз.
За оцінками Асоціації міст України, 83,7 % доходів у структурі доходів місцевих бюджетів – це той ресурс, який фактично залежить від рішень органів державної влади. Тому місцеві громади перш за все зацікавлені у зростанні частки власних доходів.
Роздрібний акциз для них - одне з таких джерел сьогодні.
Власне і Асоціація міст не заперечує – проблема адміністрування і зниження фіскальної ефективності роздрібного акцизу є.
Ідея трансформації роздрібного акцизу на тютюн за прикладом ринку пального не знайшли підтримки в багатьох органах місцевого самоврядування. Кажуть, не весь зібраний роздрібний Мінфін повертає на території. Не виключено, що так.
На весні поточного року Мінфін у своїй оцінці перспектив запровадження моделі адміністрування роздрібного акцизу за моделлю ринку пального вказав на складність імплементації такої моделі і на необхідність внесення комплексних змін до низки законів.
Таким чином, може здаватися, що пошук компромісів тут - замкнене коло. Та все ж велосипед вигадувати не потрібно.
Адже причина негативної динаміки надходжень – все ж в адмініструванні.
Контролювати близько 60 000 торговельних точок - завдання для місцевих органів податків і зборів складне, а точніше – нереальне.
З іншого боку, сотня оптових ліцензій на торгівлю тютюном – чому ні? Напевно, реально працюючих ще менше.
Тому, можливо, потрібно рухатись шляхом перекладення обов’язку сплати роздрібного акцизу на оптових торговців, які реалізують тютюнові вироби власникам роздрібної ліцензії – запровадити модель податкового агента. Адмініструвати таку модель точно легше.
Так, треба ретельно продумати модель розподілу надходжень між громадами, де працюють власники роздрібних ліцензій. За будь-яких варіантів, майбутня модель повинна враховувати реальні обсяги роздрібних продажів сигарет на територіях, у відносному або абсолютному виразі.
Ринок тютюнових виробів специфічний і має істотний вплив на доходи бюджетів усіх рівнів. Тому зміну моделі адміністрування роздрібного акцизу треба розглядати в комплексі з посиленням вимог до оптовиків.
Вартість оптової ліцензії на рівні 500 000 грн – досить недорогий «вхідний білет» на цей ринок. Підвищення вартості ліцензії до 3-5 млн грн значно зменшить кількість тих бажаючих, що приходять на цей ринок для реалізації певних схем, в яких реалізація сигарет – лише частина ланцюга.
За найскромнішими оцінками, зміна моделі адміністрування роздрібного акцизу збільшить надходження в перший рік на 2-2,5 млрд грн плюс 700 млн ПДВ.
Це ті цифри надходжень для місцевих і державного бюджетів, заради яких вже варто припинити дискусії і спробувати зробити наступний крок.