Короновибори 2020

Короновибори 2020

Ми все вище і вище підіймаємось до рівня власної некомпетентності (принцип Пітера).

Бог з ним, якщо це стосується окремої людини; але якщо це стосується людини, яка перебуває у владі, людини, яка приймає рішення в державному управлінні – це стає небезпечним для самого існування держави.

Тупі рвуться до влади. Тому, що тупим бути на державній службі – тепер не соромно; навіть навпаки – престижно. Розумним, діловим, освіченим якось незручно йти в державні органи. Тому, кожні нові вибори, кожні нові сподівання, все більше і більше розчаровують. Популярний американський фільм «Тупий і ще тупіший», як ніколи актуальний в сучасній Україні. Адже у виборця і вибору немає. Кращий з гірших, або гірший з ніяких. Панове, робіть свій вибір!

Не надивуєшся, як йому/їй могла прийти думка, що він має бути у владі і очолювати, або представляти країну, регіон, громаду. Він бідолашний, нічого путнього в житті не зробивши, не в змозі привести і себе до ладу. Себе не може, а країну, регіон, громаду – без проблем.

Вас ніколи не дивувало, що топ-менеджери великих підприємств, їх заступники, начальники цехів не балотуються, не дивлячись на те, що управляти і процесами і людьми вони вміють. У них інша мета: досягати поставлених цілей на своїх підприємствах. І вони їх добиваються, вони успішні. А чому не балотуються власники бізнесів? Вони вміють створювати і реалізовувати проекти. Вони точно змогли б реалізувати ВЕЛИКИЙ ПРОЕКТ УКРАЇНА. Якось непомітно у списках відомих вчених і викладачів вузів, неординарних вчителів, талановитих інженерів і конструкторів, бухгалтерів і підприємців, просто кажучи – інтелектуалів і фахівців. Їм просто соромно штовхатися із тими, кому вони давали списувати.

САМЕ ТОМУ ЯКІСТЬ НАШОЇ ВЛАДИ ВІДПОВІДАЄ РІВНЮ НАШОГО РОЗВИТКУ.

Як нам зробити так, щоб тупим йти у владу було соромно, а розумним і неординарним престижно?

Як нам зробити так, щоб заробляли у бізнесі, а не у владі?

Як нам зробити так, щоб влада працювала на свій народ, а не на свою кишеню?

Як змінити цю ганебну парадигму, яка не дозволяє країні Україна розвиватися цілих 29 років?

Хто буде змінювати цю парадигму? Довірливий, наївний, не підготовлений до демократії народ?

Сьогодні ми його обрали тому, що він самісінько такий, як ми. А завтра зрозуміли,що він повинен бути набагато кращим за нас. Для того, щоб повести нас за собою.

Сьогодні ми підняли його на п’єдестал, а завтра – зненавиділи і проголосуємо за значно гіршого. Хоч хто, лиш не він.

Тим часом наші обранці кочують з партії в партію, як середньовічні кочівники.

Класичних партій, в повному розумінні цього слова, немає. А партійні списки є. Яка йому різниця, людині без принципів, за якими списками дістатися до влади.

А ми, електорат, цього не бачимо. Ми не розуміємо, чи не хочемо розуміти?

Винна – вона, система, а не ми – суспільство. Демократія подарувала нам ще один парадокс. Коли не особистість, а народ, підіймається до рівня власної некомпетентності. І допоки ми з вами, ідучи на вибори, цей парадокс не виправимо, шансів на одужання у нашої країни – немає.

P.S. Досить різкою вийшла ця стаття. Але я в жодному випадку не хотів нікого образити. Більше того, я прекрасно знаю, що є і винятки: тобто, поодинокі яскраві постаті. Але це винятки, а стаття про правила. Я просто шукав метод, як дійти до кожного і пояснити – ми самі несемо за все відповідальність. Не система, а ми, тому, що систему створюють люди, а ми обираємо тих, хто створює цю систему. Яка влада, така і система. Яка система, така і держава. Яка держава, такі і ми. Ми і є держава.

Джерело: Федерація роботодавців Закарпаття