У продовження експертного обговорення, що відбулося за ініціативи Федерації роботодавців України та ФРУ Дефенс, були опрацьовані збалансовані пропозиції щодо відкриття контрольованого експорту озброєння та військової техніки, яка не затребувана складовими сил безпеки та оборони України.
Оборонно-промисловий комплекс України сьогодні перебуває на межі серйозної кризи. Виробничі потужності ОПК використовуються на рівні лише 40%, а прогноз на 2025 рік не передбачає значних змін без додаткового фінансування чи зовнішніх замовлень. Це може призвести до втрати технологій і кваліфікованих кадрів через можливу релокацію підприємств за кордон.
Для уникнення цих негативних наслідків була сформульована низка принципів щодо експортного контролю:
• пріоритет забезпечення потреб складових сил безпеки та оборони України;
• недопущення потрапляння продукції українського ОПК ворогу та дружнім до ворога країнам;
• визначення переліку дружніх до України країн, які надають різного роду допомогу, а також нейтральних країн, яким дозволено продаж української зброї;
• визначення повного переліку озброєння та військової техніки, які забороняється експортувати в період дії воєнного стану.
Діюча система експортного контролю, включаючи Державну службу експортного контролю, Міжвідомчу комісію по військово-технічному співробітництву експортного контролю, Міноборони, Мінстратегпром, а також відповідні спецслужби як СБУ, СЗР, ГУР та інші, забезпечує належний нагляд за експортними операціями. Це дозволяє гарантувати, що продукція потрапляє лише до законних кінцевих користувачів і не порушує міжнародних зобов’язань України.
Ці базові принципи можуть бути доопрацьовані, але вже зараз вони є тими, які дозволять збалансувати потреби держави у своєчасному забезпеченні якісним і кількісним складом озброєння, а також дозволять дозавантажити виробничі потужності, що простоюють через відсутність фінансування або потреби згідно тактико-технічних характеристик.
Контрольований експорт допоможе зберегти виробничі потужності, уникнути релокації підприємств і забезпечити фінансові ресурси для подальшого розвитку технологій. Водночас пріоритетом залишатиметься забезпечення потреб ЗСУ і недопущення реекспорту до ворога.
