Для чого потрібна локалізація?

Для чого потрібна локалізація?

Коментар президента - голови правління концерну «Електрон», Заслуженого економіста України Юрія Бубеса

Кілька слів щодо проекту постанови КМУ про пілотний проект у сфері публічних закупівель.

Хочу звернути увагу, на те, що профільні машинобудівні підприємства України не мали і не мають жодних пільг та преференцій, що дозволяє іноземних конкурентам застосовувати ціновий демпінг, не сплачувати податки та ввізні мита, що завдає шкоди економіці країни.
Погляньмо на практику протидії експансії імпорту в світі. Локалізація - вельми поширений і дієвий інструмент регулювання ринку урядами як розвинених країн, як і тих що розвиваються – вони надають преференції національним виробникам.

Сьогодні не йдеться про надання преференцій виключно національним українським виробникам транспорту. А про те, що наше законодавство необхідно імплементувати у європейське. Адже у розвинутих країнах Європи та й світу діють ті ж норми, які сьогодні пропонує уряд України - це ті ж вимоги, що випливають з Угоди про асоціацію України з ЄС!

До речі, чомусь опоненти посилаються на цінові критерії – ніби ціни українських виробників є завищеними і замовникам доведеться купувати дорожчу продукцію.Це нісенітниця! Результати торгів в Україні, наприклад, по трамваях, за останні 5 років свідчать, що ціна українських виробників у всіх випадках значно нижча за ціни нерезидентів.Ціни, офіційно надані по результатах торгів, наприклад,по м.Львову, нижчі майже у два рази! І ще додайте до цього локальні сервісні центри, що є вкрай важливим для зручності українських замовників.

Зрештою, як працює локалізація у світі? Наприклад, в Японії іноземні фірми, що не локалізовані, допускаються лише до 2 % торгів. У Франції, навіть при наявності конкурентної продукції, перевага надається національним компаніям. Подібне у решті світу: в ОАЕ вимога локалізації – не менше 51%, в Австралії – 20-25%, аналогічної політики щодо імпортерів дотримуються Китай, Індія, Бразилія, Туреччина та багато інших країн.

А що в Європі? Так, директива про процедури закупівель в ЄС вимагає відкритих і конкурентних торгів, але дозволяє державам-членам відхиляти заявки, що містять менше 50 % локального компонента виробництва країн Євросоюзу для продовольчих товарів, енергетики, міського (рейкового і нерейкового) транспорту, автоматизованих систем та ін. І в більшості випадків ЄС фактично вимагає відкривати місцеве виробництво, купувати місцеві матеріали та комплектацію, забезпечити робочі місця громадянам Євросоюзу і сплачувати усі податки.

А найбільш показовий приклад - це США.Там вимога до рівня локалізації, наприклад, рухомого складу громадського транспорту лише постійно зростає: у 2016-2017 рр. становив не менше 60%, у 2018-2019 рр. – не менше 65%, після 2020 досягне обов’язкових 70% національного компонента в товарі, а в окремих випадках і до 100 %! А у Польщі, яку так люблять ставити у приклад, участь в держзакупівлях іноземним компаніям недоступна взагалі!

Уряди роблять це з простої і зрозумілої причини:

  • зберігають існуючі і створюють нові робочі місця,
  • забезпечують надходження податків в бюджет.

Відсутність такого критерію як локалізація призводить до втрати українськими підприємствами частки національного ринку, скорочення виробництва і втрати робочих місць, прямих збитків власне держави.

Чи потрібна локалізація в Україні?

За п'ять місяців 2020 року наш державний бюджет недоотримав 50 млрд грн, або 11%, від запланованого рівня. Всього в січні-травні 2020 року було отримано 381,75 млрд грн., або на 2,4% менше, ніж за аналогічний період 2019 року. Тільки в травні держбюджет отримав доходів на 10,8% нижче планового показника.Тільки з початку лютого кількість офіційних безробітних в Україні зросла на 140 тис. - до 517 тис.осіб.,тобто за декілька місяців держава втратила 470 тисяч платників.Трудова міграція зростає – заради залучення українських кваліфікованих робітників роботодавці з інших країн навіть організовували спеціальні чартерні авіарейси!

Повернемось до згаданої постанови. Про що йдеться?

Запропонований проект урядової постанови впроваджує обов'язок використання замовником (покупцем) при оцінці тендерної пропозиції разом з ціною нецінового критерію "локалізація", що має складати 15-30%. По суті, це усунення явної дискримінації українських виробників і надання їм таких же преференцій, що мають іноземні компанії у своїх державах. Якщо коротко, то це українське походження сировини та основних матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, що закуповуються за українську валюту, локалізація всіх фінансових витрат та визначений рівень локалізації інших складових виробничої собівартості предмета закупівлі на території України і, нарешті, місцезнаходження об'єктів виробництва саме на нашій, українській, території.

Реалізація цих системних заходів є об'єктивною необхідністю для національної економіки, оскільки протистоїть безконтрольній експансії імпорту, який провокує послаблення економічної, у т.ч. валютної стабільності країни: надмірна залежність від імпорту заважає розвитку промисловості, спричинює стан, коли імпорт не доповнює, а пригнічує виробництво, гальмує інноваційну активність та економічне зростання.
Це дуже важливий крок, бо він дозволить десятки мільярдів гривень наших з вами податків, які сьогодні працюють на економіку інших країн, переорієнтувати на внутрішнього виробника.

І слід підкреслити - не містить обмежень щодо участі іноземних учасників у закупівлях, в тому числі щодо Закону України «Про публічні закупівлі», а лише передбачає поряд з іншими критеріями застосувати ще один – локалізацію виробництва в галузі машинобудування, збільшуючи при цьому життєвий цикл продукту. Більше того, це шанс для іноземних виробників для створення нових та потужних підприємств на території України та для плідної співпраці з українськими виробниками.

Популярні новини

Відкрите звернення ФРУ до Прем'єр-міністра України щодо реалізації проекту з локалізації електровозів в Україні

Маніфест роботодавців України

2019