Попри те, що війна в Україні триває, Сергій та Олексій Сипко вже на шляху до відновлення свого заводу на Миколаївщині.
Коли Сергій Сипко та його син Олексій розповідають данському TV-2 про війну в Україні та наслідки для їхнього бізнесу, є одна тема, до якої вони повертаються знову і знову: зусилля працівників у ті місяці, коли їхній завод перебував біля лінії фронту і його регулярно обстрілювали росіяни.
Бо поки ракети та снаряди летіли над заводом на рівнинних просторах між Миколаєвом і Херсоном, працівники не здавалися. Вони знову й знову шукали притулку в імпровізованих укриттях на території заводу. Але що б не сталося, вони продовжували працювати на надсучасному виробничому підприємстві.
– Вони дуже сміливі і дуже розумні, – каже Сергій Сипко.
Сергій Сипко займає посаду голови правління, а Олексій Сипко є директором з маркетингу та продажів Agrofusion, третього за величиною виробника томатної пасти в Європі. Компанія має три заводи на півдні України та головний офіс у Миколаєві, місті, якому Данія зобов’язалася допомогти у реконструкції.
Зокрема, на допомогу з Данії батько і син покладають великі надії. Тому що, щоб їхнє виробництво «стало на ноги», тут і зараз потрібні інвестиції понад 50 мільйонів датських крон. Гроші, які забезпечать робочі місця та створять надію в дуже проблемному регіоні, але яких Сергій та Олексій Сипко наразі не мають, і які банки їм теж не позичатимуть.
– За своє 65-річне життя, здається, жодного разу не звертався за допомогою. Але я зараз це роблю, – каже Сергій Сипко.
На сторінках презентацій батько і син демонструють з видимою гордістю, як їм вдалося створити вражаючу групу з виробництва продуктів харчування, яка відповідає за весь процес від пророщування насіння томатів у їхніх власних теплицях до посадки та збирання стиглих помідорів з полів і, нарешті, сама обробка на трьох заводах, які за якістю та сучасними технологіями виробництва не мають собі рівних.
Серед клієнтів – такі міжнародні харчові гіганти, як Nestlé і Unilever. Вони навіть продають свою пасту томатним супердержавам, таким як Іспанія та Італія.
Але потім прийшла війна.
Сергій та Олексій Сипко підрахували, що збитки їхньому бізнесу через вторгнення Росії становлять понад 100 мільйонів крон.
За дев'ять місяців, що завод перебував на лінії вогню, за словами батька і сина, він пережив 16 російських атак, і сліди видно й досі.
У кількох місцях снаряди пробили великі діри в бетонній покрівлі величезного підприємства. Осколками розбиті плити будівель, зруйновані деталі машин, у вікнах — кульові діри, крізь діри в даху відкривається вид на блакитне зимове небо,.
– Фабрика працювала весь час – лише на тиждень довелося зупинити виробництво, – розповідає Сергій Сипко.
Після того, як виробництво запущено, зупинити машину і дорого, і обтяжливо. Бажано, щоб завод працював 24 години на добу, тому працівники віконні секції закрили чорною поліетиленовою плівкою, щоб російські дрони не могли виявити, що завод працює.
– Ось вони сидять і контролюють виробництво, як це було і коли війна була найближче, – пояснює Олексій Сипко, поки ми стоїмо біля диспетчерської, де кілька осколків пробило також віконну секцію.
На столі в заводському цеху лежать речові докази – колекція вибухівки, яку Сергій Сипко з кривою посмішкою називає «подарунками наших «російських друзів».
Багато полів досі заміновані, а один із трьох заводів досі захоплений росіянами, але Сергій Сипко припускає, що його звільнять вже цього року.
— Нам би краще говорити про реконструкцію, і я переконаний, що наше майбутнє буде успішним, — додає син.
Коли говорять про плани компанії на найближчі роки, у центрі уваги не лише якнайшвидше виведення виробництва на повну потужність. Його потрібно розширювати, і є багато нових ринків, які потрібно завоювати.
Біля головного входу стоять дві величезні технологічні установки, один контейнер розірвано російським танковим снарядом. Треба ремонтувати обидва, – каже Сергій Сипко.
«Наш італійський постачальник запропонував поставити нові заводи, але я сказав їм, що ми не можемо собі цього дозволити», — каже він.
Таким чином, ми повертаємося до надії на допомогу Данії.
Сергій Сипко склав перелік обладнання, яке потребує оновлення. У списку постачальників також є данські компанії, і тепер батько з сином сподіваються, що вдасться домовитися про поставку техніки, але з оплатою не раніше ніж через рік – і це з відсотками, як пояснює Сергій Сипко.
— До того часу ми спокійно зможемо заплатити.
Олексій Сипко розповідає про тепличний комплекс, який також був частково зруйнований під час російського обстрілу, але де вже йдкть ремонтні роботи.
— Поверніться в квітні, і ви побачите багато сходів томатів.
Загалом у батька і сина вистачає мужності, незалежно від того, надійде допомога з Данії чи ні.
— Якщо нам допоможуть, будемо дуже вдячні. З вашою допомогою ми зможемо відновити країну набагато швидше. Але навіть якщо ми не отримаємо жодної допомоги, ми все одно це зробимо, – каже автор української томатної історії, яка стала втіленням ситуації в Україні.
Країна, яка постраждала від війни, але усіма силами прагне відбудови.
Джерело: TV-2
