З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну перед світом постало питання запровадження санкційних обмежень до російської федерації та її союзників, які мали стати механізмами, як для зниження економічного потенціалу російської економіки в цілому, так і для технологічного обмеження російського воєнно-промислового комплексу на наступні роки.
При цьому застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності України.
Існуючий механізм санкцій, визначений у Законі України «Про санкції», може застосовуватися Україною по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Однак, законодавством не передбачено можливості забороняти ввезення на митну територію України товарів або їх компонентів, походженням з підсанкційних держав, а також здійснювати моніторинг та запроваджувати заходи стосовно товарів походженням з третіх країн для цілей запобігання обходу санкцій.
Одним з лідерів процесу прийняття та втілення санкційної політики став ЄС, який, окрім традиційних санкцій, почав застосовувати т.з. «вторинні санкції».
У відповідь на повномасштабне вторгнення росії в Україну ЄС ухвалив 13 пакетів санкцій, якими було обмежено, зокрема, ввезення на територію ЄС товарів, які приносять прибуток рф, або товарів, які використовуються у ВПК рф, а також визначено механізм запровадження вторинних санкцій.
У цьому зв’язку ЄС визначив перелік країн, які є ризикованими з точку зору торгівлі товарами, які містять компоненти походженням з рф, та задіяв митні органи держав-членів для ідентифікації товарів, які можуть потрапляти під вторинні санкції.
Крім того, згідно з чинними нормами ЄС передбачено правила додаткової перевірки країни походження усіх складових товару на предмет обходу санкцій та співробітництва з рф; використання системи аналізу ризиків митних органів ЄС, зокрема, до країни походження; застосування, у низці випадків, вимоги надання імпортерами певних видів товарів доказів, що у цих товарах не містяться компоненти російського походження.
ЄС вимагає подання починаючи з 31 вересня 2023 р., імпортерами певних видів товарів доказів, що у цих товарах не містяться компоненти російського походження, щоб на них не поширювалися санкції.
Вимоги щодо інформації про вироблення товарів відносяться до формальних вимог для обґрунтування відсутності російських компонентів на будь-якому етапі ланцюга постачання та виробництва.
В ЄС коди товарів та перелік країн можна перевірити, використовуючи т.з. «санкційну мапу»: https://sanctionsmap.eu/#/main.
Відповідальність за надання вищевказаних доказів несе імпортер, який перевіряється митницею з урахуванням аналізу ризиків.
По суті, імпортерам промислових товарів було дано зрозуміти, що чим менше інформації надано, тим вищий ризик того, що товари будуть заблокованими.
Підсумовуючи, вбачається доцільним вжиття Україною низки заходів з метою приведення національного законодавства у сфері санкцій та механізмів його застосування у відповідність до практики ЄС з метою посилення санкційного тиску на рф, її сателітів та протидії обходу спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів.
Частина з них вже передбачена Планом пріоритетних дій Уряду на 2024 рік, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2024 р. № 137-р.
По-перше, при розробці та подальшому ухваленні законопроекту щодо оновлення санкційного законодавства, зокрема шляхом внесення змін до Закону України «Про санкції», важливо, в першу чергу, визначити предмет санкцій, а також забезпечити створення ефективного механізму контролю та попередження обходу санкцій.
По-друге, потрібно розробити та запровадити механізм перевірки митними органами України компонентів/складових походженням з рф відповідно до європейської практики, але з урахуванням національних інтересів України (зокрема в частині обсягу його застосування). При розробці цього механізму доцільно залучити українських виробників для вироблення переліку компонентів/складових, які підлягають контролю.
По-третє, необхідно запровадити правову відповідальності (адміністративного чи кримінального характеру) за ввезення в Україну товарів походженням з рф, білорусі, у тому числі у вигляді складових/компонентів, що, безперечно, посилить ефективність застосування санкційного законодавства.
І наостанок, зусилля у цій сфері може доповнити постійним моніторінгом контролю підсанкційних товарів походженням з рф та білорусі, який здійснювала б Держмитслужба спільно з Генеральним директоратом з питань податків та митниці (DG TAXUD) та Генеральним директоратом з фінансової стабільності, фінансових послуг та ринку капіталів Союзу (DG FISMA) Європейської Комісії.
Ефективність реалізації санкційних обмежень потребує регулярного контролю та аналізу, за результатами яких цей перелік заходів може оновлюватися.
