Оборонно-промисловий комплекс України сьогодні перебуває на межі серйозної кризи. Підприємства галузі, через відсутність достатнього державного замовлення та фінансування, працюють з суттєвими недозавантаженнями. Тому вони змушені розглядати зупинку виробництва або шукати шляхи релокації за кордон, що в обох випадках призведе до втрати технологій, кваліфікованих кадрів та важливих інвестицій. Зараз виникає необхідність відкриття експортного ринку для продукції, яка не затребувана силами безпеки і оборони України.
Ці проблеми стали основними темами для обговорення на нещодавній дискусії, організованій Федерацією роботодавців України, ФРУ Дефенс і We build Ukraine. У заході взяли участь провідні асоціації оборонно-промислового комплексу, представники Міністерства оборони, Мінстратегпрому, Генштабу, Мінекономіки, народні депутати, експерти та представники дипломатичних місій, зокрема США та Данії.
Якщо до повномасштабного вторгнення виробничі спроможності підприємств ОПК України сягали 1,5 мільярда доларів, то сьогодні вони становлять понад 30 мільярдів доларів. В секторі працює більше тисячі підприємств різної форми власності та понад 300 тисяч працівників. Проте статистика свідчить, що рівень завантаженості виробничих потужностей у 2024 році становив лише 40%. Прогноз на 2025 рік, навіть з урахуванням фінансування від партнерів за «данською моделлю», де передбачено від 1,5 до 2 мільярдів доларів для закупівлі продукції українського виробництва, не дає змоги суттєво змінити ситуацію.
Це створює два варіанти виходу: або дозавантажити підприємства додатковими замовленнями від держави, або дозволити експорт надлишкової продукції, яка не затребувана складовими силами безпеки та оборони через невідповідність за своїми тактико-технічними характеристиками потребам ЗСУ чи обмеженість фінансових ресурсів для укладання нових контрактів.
Наслідки можуть бути серйозними. Відсутність перспектив для подальшого завантаження виробничих потужностей і контрактування нових замовлень призводить до масової релокації підприємств за кордон. За даними ТСУ, 85% підприємств, які є членами асоціації, або вже релокувалися, або готові це зробити найближчим часом. Це загрожує втратами не тільки технологій і кваліфікованих кадрів, а й падінням економічних показників — втратами податків, робочих місць та інвестицій.
Водночас інвестори, які вже вкладалися в український ОПК, тепер демотивовані та не готові надалі фінансувати ці підприємства, адже не розуміють, кому можна продавати свою продукцію.
Ще однією серйозною проблемою є відсутність міжнародного партнерства. Закордонні партнери не бачать сенсу у створенні спільних виробничих потужностей, якщо немає можливості експортувати продукцію або отримувати від цього прибуток.
Вкрай важливо, щоб було ухвалене рішення щодо відкриття контрольованого експорту продукції озброєння та військової техніки, яка не затребувана силами безпеки та оборони.
Це дозволить зберегти виробничі потужності, уникнути релокації та надати можливість підприємствам отримувати необхідні фінансові ресурси для розробки та розвитку нових технологій. Водночас потрібно забезпечити контроль, щоб така продукція не потрапила до ворога або до держав, що підтримують агресора.
Безумовно, на першому місці залишається забезпечення Збройних сил України та недопущення реекспорту української продукції до ворога або країн, що підтримують агресора.
Тільки так ми можемо зберегти український оборонно-промисловий комплекс і водночас наростити нашу економічну спроможність у цей складний час.
