На щорічному GET Business Festival, який зібрав понад 1300 учасників та більше 90 спікерів - представників бізнесу, державного і громадського секторів, обговорили важливі теми для розвитку української економіки під час війни.
Однією з ключових панелей стала дискусія "Оборонна промисловість. Як оборонно-промисловий комплекс (ОПК) має стати новим драйвером економіки України", в якій взяв участь Голова об’єднання ФРУ Дефенс Ігор Фоменко.
Під час свого виступу Голова ФРУ Дефенс розказав про поточний стан в даній галузі, про проблеми та виклики, які стоять перед підприємствами сфери, та озвучив пропозиції по їх вирішенню.
В тому числі навів декілька цифр стану галузі до початку активної фази війни і на кінець 2024 року:
- з біля 300 компаній до понад 1000 на сьогодні, які працюють в сфері розробки, виготовлення озброєння та військової техніки (ОВТ), сервісу, надання послуг та виконання робіт, повʼязаних з ОВТ,
- з 70 тис працівників галузі до більше 300 тисяч на сьогодні,
- з виробничих спроможностей біля 1,5 мільярда доларів, до 30 мільярдів доларів на сьогодні з тенденцією зростання.
Це відбулося завдяки тому, що на початку активної фази війни у 2022 році держава закликала бізнес до інвестування в ОПК з метою збільшення виробництва власного ОВТ, розвитку нових технологій та рішень, які затребувані складовими сил безпеки та оборони. Це було і є питанням нашого виживання. І державні, і приватні компанії вклали величезні кошти та інші ресурси у розвиток та масштабування виробництв, R&D та розробку.

Проте на сьогодні більше половини цих виробничих можливостей не реалізовані, а це – втрата виробництв, професійних кадрів і доходів до державного бюджету. А також – потенційна втрата шансу для України заявити про себе на світовому ринку озброєнь, як інноваційної технологічної держави, яка виготовляє сучасне озброєння, випробуване на полі бою.
Ігор Фоменко озвучив 4 основні проблеми, які негативно впливають на підприємства в сфері ОПК, і на галузь в цілому, в тому числі стримують можливості стати драйвером української економіки.
1. Планування державних замовлень мінімум на 3 роки. Вирішення цієї проблеми дозволить виробникам планувати свою виробничу та господарську діяльність, в тому числі планувати кадрову політику, логістику, фінансову, інвестиційну, планувати закупівлі та інше. Необхідно забезпечити практичну реалізацію юридичних можливостей планування на 3 роки з взяттям відповідних бюджетних зобов’язань.
2. Завантаження виробничих потужностей, які станом на сьогодні в середньому по галузі складає лише 40%. З відкритих джерел ми бачимо плани держави – здійснити закупівлі ОВТ в 2025 році на 7-8 млрд доларів , і ще десь на 2-3 млрд доларів планують викупити ОВТ українського виробництва наші закордонні партнери або по данській моделі або напряму, з подальшою передачею цього ОВТ складовим сил безпеки на оборони України. Виробничі спроможності на ще біля 20 млрд доларів залишаються не затребувані, і їх можна завантажити тим, що дозволити експортувати ОВТ, яке не потрібно нашим військовим. Наприклад, моделі РЕБів та дронів, які використовувались в 2022-23 рр і які нині не затребувані українськими силами оборони за своїми технічними параметрами.
3. Доступ до пільгового фінансового ресурсу для підприємств ОПК. Державна програма пільгового кредитування 5-7-9 не охоплює виробників зброї. Через високі ризики та відсутність заставного майна банки не дуже охоче кредитують підприємства цього сектору. Прийнята постанова КМУ від 5.11.2024 №1288 з можливістю підприємствам ОПК отримати пільговий кредит на обігові кошти в сумі до 100 млн грн під 5% на 3 роки так і не запрацювала станом на 12.12.2024 року.
4. Пріоритет закупівлі українського ОВТ.

Потрібно на практиці забезпечити пріоритет закупівлі українського ОВТ, щоб уникнути ситуацій, коли через нестабільне планування або з інших суб’єктивних причин українських виробників ставлять перед фактом по строкам постачання ОВТ, незважаючи на технологічні процеси, що унеможливлює постачання української продукції. І тоді закуповується продукція зі складів іноземних виробників, значно дорожче, а іноді і не відповідних характеристик.
Повертаючись до питання відкриття контрольованого експорту продукції ОВТ, яка не затребувана складовими сил безпеки та оборони Ігор Фоменко вказав на дві основні альтернативи:
1) Скорочувати виробничі спроможності, звільняти людей, адаптуючи бізнес під поточні фінансові можливості держави, зафіксувати збитки від інвестиційної діяльності в розвиток ОВТ. Але, якщо держава знову заявить про необхідність розвитку тих чи інших видів озброєння? Чи буде довіра до цих закликів? Приватний бізнес навряд чи зможе покладатися на ці обіцянки, з урахуванням недостатньої фінансової спроможності держави викупити все ОВТ, що можуть виготовити підприємства ОПК, а експорт ОВТ державою заборонений.
2) Відкриття контрольованого експорту ОВТ, яке не затребувано складовими сил безпеки та оборони.
Питання складне через можливий суспільний резонанс: на фронті не вистачає озброєння та військової техніки і суспільство буде звинувачувати виробників в намаганні заробити. Хоча саме експорт незатребуваного ОВТ міг би принести значні додаткові кошти в бюджет, які будуть використані на забезпечення потреб Збройних сил України.
Друге – це позиція наших стратегічних партнерів: ми просимо про допомогу, вони допомагають нам матеріально технічною допомогою, ОВТ власного виробництва, а ми в той же час хочемо продавати. Виглядає не зовсім чесно. Тому треба з ними обговорити ці пропозиції і знайти взаємоприйнятні варіанти.
До того ж треба враховувати, що:
1. Пріоритетним завданням галузі ОПК України є задоволення потреб сил безпеки і оборони. І це не тема для дискусій.
2. Якщо військові відмовляються через відсутність фінансування чи технічні характеристики, тоді можливий контрольований експорт, однак при умові, щоб українське ОВТ не потрапило до ворога та його сателітів.
Політичне рішення про відкриття експорту ОВТ сьогодні ще не означає, що потік озброєння та військової техніки українського виробництва вже завтра хлине на ринки світу.
Для виходу на стадію підписання експортного контракту необхідно витратити мінімум рік-півтора на маркетинг, рекламно- виставкову діяльність, переговори, демонстрації, тестування та випробування продукції.
На світовому ринку ОВТ ніхто не вірить словам, треба демонструвати ефективність на полігоні, в умовах близьких до бойових. Це довготривалий процес, і навіть якщо держава дозволить експорт, ринок не прийме нас одразу — конкуренція велика, і доведеться боротися за своє місце серед інших. Нас на світовому ринку озброєння ніхто не чекає.
Тому, для того щоб оборонно-промисловий комплекс України став справжнім рушієм економічного розвитку та отримав визнання на міжнародній арені, необхідна державна підтримка та комплексний підхід до вирішення поточних проблем, ефективне використання виробничих потужностей та розвиток інноваційних технологій.


