Вже досить давно стало загальновідомим фактом те, що лідери ЄС схвалили мету створення кліматично нейтрального ЄС до 2050 року. Це сталося ще у 2019 році після зобов’язань, взятих ЄС та його державами-членами під час підписання Паризької угоди в 2015 році.
З того моменту кліматична політика ЄС, спрямована на досягнення амбітних цілей, еволюціонувала. Було прийнято багато нових, а також внесені необхідні зміни у чинні нормативно-правові акти ЄС, які прямо або опосередковано мають сприяти досягненню головної мети ЄС – кліматична нейтральність до 2050 року.
Всі ці зміни впливають на роботу компаній ЄС, та в першу чергу, на конкурентоздатність європейської продукції як на Єдиному ринку ЄС, так і при експорті цієї продукції у треті країни. А, особливо, у ті країни, які в меншій мірі переймаються боротьбою зі змінами клімату.
В чому основна особливість? Все просто і складно в той же час посилюються вимоги щодо скорочення викидів парникових газів на всьому ланцюжку виробництва продукції від видобутку або виробництва сировини для конкретного товару, безпосереднє виробництво такого товару і закінчуючи їх використанням та утилізацією відходів. Також одним із основних чинників, які впливають на фактичну конкурентоздатність продукції ЄС є вартість енергоресурсів.
У липні цього року BusinessEurope презентувало результати дослідження «Енергетика та кліматичний перехід. Як посилити конкурентоспроможність ЄС». Як зазначає BusinessEurope: «Енергетична криза підкреслила вразливість економіки ЄС до шоків на енергетичному ринку, енергетичну безпеку постачання та вплив на ціни на енергоносії.».
В той же час, ідентифікувавши проблеми були підготовлені рекомендації щодо їх усунення шляхом стратегічного перегляду енергетичної та кліматичної політики ЄС:
1. До 2050 року енергетичний баланс має спиратися на комбінацію різних джерел енергії - вітер і сонце, водень, біометан і продукти біомаси, а також атомна енергія. Тому європейська енергетична політика повинна зосереджуватися на забезпеченні достатнього постачання всіх джерел генерації та інфраструктури. Тож на рівні ЄС має бути збільшено розгортання та інтеграція всіх відновлювальних та низьковуглецевих джерел енергії, а також необхідної інфраструктури;
2. Здатність Європи мобілізувати більше приватних інвестицій у необхідні виробничі потужності та основну інфраструктуру матиме ключове значення для досягнення цілі Net-Zero. Заходи, які покращують базові умови для інвестицій у цілому, є фундаментальними та першочергово повинні реалізовуватися. При цьому, наголошується на тому, що не лише приватне фінансування, а й цільове державне фінансування матиме вирішальне значення для зменшення ризиків і стимулювання деяких інвестицій, необхідних для значного збільшення розгортання енергетичних потужностей та інфраструктури. Серед пропонованих механізмів підтримки збільшення вже існуючих фінансових інструментів ЄС, а також надання державної допомоги з боку держава-членів ЄС. В останньому випадку вони мають бути спрямовані на досягнення чітко визначених цілей, обмежені в часі і ретельно контрольовані, що дозволить пом’якшити спотворення конкуренції та зберегти рівні умови гри на єдиному ринку ЄС;
3. Результати аналізу показали, що водень відіграє ключову роль на шляху до нульових викидів, особливо для декарбонізації певних промислових секторів Європи. Частка водню в кінцевому споживанні енергії може зрости до 15-25% до 2050 року залежно від сценарію, при цьому попит задовольнятиметься як за рахунок внутрішнього виробництва, так і за рахунок імпорту. Також акцентується на тому, до 2030 року зелений водень буде дорожчим за сірий та блакитний. Тож з основних пропозицій: ЄС має прийняти подвійний підхід у майбутньому - інвестиційна визначеність і промисловий попит на зелений водень повинні бути захищені. Для прискорення інвестицій в зелений водень, а від так і. щоб Європа могла почати виробництво декарбонізованих продуктів, які є конкурентоспроможними, в короткостроковій та середньостроковій необхідною буде державна підтримка. У довгостроковій перспективі очікується, що ефект масштабу та навчання, вищі ціни на CO2 та нарощування виробництва відновлюваної енергії в ЄС підвищать конкурентоспроможність зеленого водню та досягнуть швидшого розгортання. Але також відмічається, що паралельно з розвитком зеленого водню водень з низьким вмістом вуглецю буде відігравати важливу роль для підтримки переходу на технології з низькими викидами CO2 та розвитку європейського ринку водню в найближчі роки.
4. За результатами дослідження акцентується на тому, що по всій Європі довгі процедури отримання дозволів. Це в свою чергу підриває ділові аргументи для інвестування в інноваційні технології. Основною причиною цих тривалих процедур є складний і фрагментарний підхід до дозвільної політики на рівні ЄС. Вирішити цю проблему, на думку BusinessEurope, шляхом впровадження інтегрованого міжгалузевого підходу до видачі дозволів, що охоплює політику щодо навколишнього середовища, клімату та енергетики. Одним із кроків у цьому напрямку буде перегляд Директиви про стратегічну екологічну оцінку, щоб забезпечити правильний баланс між екологічними, кліматичними та економічними цілями у широкомасштабному плануванні держав-членів. Важливо також запровадити часові обмеження для Оцінки впливу на навколишнє середовище відповідно до Директиви про оцінку впливу на навколишнє середовище, не знижуючи екологічних стандартів.
5. Ще однією проблемою, що була ідентифікована в рамках дослідження є різниця у платі за викиди СО2. Зазначена проблема може бути вирішена шляхом забезпечення ефективного функціонування CBAM. «CBAM, якщо його належним чином скорегувати та ефективно впровадити без обходу, може допомогти поглинути частину розриву конкурентоспроможності, пов’язаного з витратами на викиди вуглецю [зокрема у США та Китаї]», як зазначено у висновках, - «Однак він не призначений для усунення розриву, пов’язаного з цінами на енергоносії». Тож, щоб гарантувати, що він запобігатиме витоку вуглецю, вважається за необхідне здійснення поглибленого моніторингу впровадження CBAM. «Крім того, існує нагальна потреба прискорити роботу над критичними параметрами CBAM, зокрема:
- визначення схеми підтримки експорту, сумісної з СОТ, що має вирішальне значення для підтримки конкурентоспроможності європейських товарів на третіх ринках. Одним із таких заходів може бути збереження повного безкоштовного розподілу для тієї частини продукції, яка призначена для експорту;
- запобігання ризику обходу та переміщення ресурсів;
- збереження рамок для компенсації непрямих витрат у рамках СТВ ЄС, у тому числі для секторів CBAM після 2030 року, враховуючи, що CBAM щодо непрямих викидів не відображатиме непрямі витрати на вуглець, які покладаються на європейських споживачів через ціни на електроенергію».
Разом з тим, на думку BusinessEurope, має бути більш суттєвий перерозподіл доходів від СТВ ЄС у бік промисловості для підтримки її зусиль з декарбонізації, таким чином уможливлюючи майбутню зелену промислову політику ЄС.
6. Вирішення проблеми різниці у вартості вуглецю буде недостатньо, щоб запобігти ризику переміщення та витоку інвестицій, якщо розрив у загальних витратах на енергосистему залишається надмірно високим. Отже, надзвичайно важливо запровадити додаткові заходи для пом’якшення витрат на енергію для галузей, яким загрожує витік вуглецю та інвестицій, серед таких заходів, зокрема:
- розширення кола галузей, які вважаються ризикованими щодо інвестицій та витоку вуглецю, а також факторів, які вважаються такими, що сприяють такому витоку, щоб охопити такі фактори, як ціноутворення на CO2, витрати на енергію та інфраструктуру, а також міжнародну конкуренцію;
- повне запровадження державами-членами схеми компенсації непрямих витрат у рамках системи торгівлі викидами парникових газів ЄС під час переходу до відновлюваних та низьковуглецевих джерел енергії;
- розробка рекомендацій щодо зменшення впливу на промислових споживачів зростаючих витрат на енергетичну інфраструктуру, наприклад, шляхом звільнення від плати за мережу щодо справедливого розподілу витрат та уникнення спотворень конкуренції на внутрішньому ринку. Це ставатиме все більш важливим у найближчі роки, оскільки очікується збільшення інвестицій в енергетичну інфраструктуру;
- підтримка ефективної реалізації угоди про проектування ринку електроенергії для підвищення здатності компаній підписувати довгострокові контракти, що може надати їм значні можливості хеджування, зменшуючи вплив коливань ціни на газ на споживчі ціни та сприяючи загальній стабільності системи;
- надання державами-членами ЄС державної підтримки/допомоги, зокрема у формі податкових кредитів, великомасштабним промисловим інвестиціям, які підтримують перехід до економіки чистого нуля.
7. І, на останок, але не менш важливим фактором, що має сприяти у досягненні мети створення кліматично нейтрального ЄС до 2050 року є сприяння у декарбонізації промисловості за допомогою ефективних заходів з боку попиту. Як зазначає, BusinessEurope: «Одним із ключових важелів у цьому відношенні є державні закупівлі, які становлять близько 15% ВВП ЄС. Запровадження критеріїв сталості для державних закупівель у всіх державах-членах стимулювало б попит на чисті технології та декарбонізовану продукцію в Європі.
Багато споживачів все ще вагаються або не можуть платити «екологічні надбавки» за декарбонізовані продукти. Таким чином, необхідні додаткові зусилля для створення ринків для цих продуктів».
Як висновок, але без критики та оцінки: «Praemonitus, praemunitus!». І українському бізнесу, і українській владі, навіть в умовах повномасштабної війни, потрібно оцінювати додаткові виклики, які вже є або можуть з’явитися, та реагувати на них. Боротьба зі змінами клімату – це вже давно перестало бути лише питання екології та захисту довкілля, це вже питання розвитку або стагнації української економіки та українського бізнесу, а отже і забезпечення нашої обороноздатності у повномасштабній війні та нашого відновлення вже зараз, і особливо після нашої перемоги (тільки так і ніяк інакше).
Фактично, український бізнес стикається з тими ж проблемами, що ідентифіковані BusinessEurope, але наші ускладнені тим, що через постійні ракетні та дронові атаки з боку рф ми на превеликий жаль втратили велику частину виробництва власної генерації, пошкоджені мережі, що спричиняє дефіцит електричної енергії та/або не можливість безперебійної її подачі споживачам. Враховуючи, необхідність пошуку, залучення інвестицій у відновлення енергосистеми України, а також те, що попит диктує ціну в умовах дефіциту, вартість цього енергоресурсу зростає. Тож тут так само потрібна підтримка з боку держави як енергетичної сфери, так і українських товаровиробників. Адже це замкнене коли!
Є те, що говорю вже давно, СВАМ це не середньострокова перспектива, це вже тут і зараз. Впровадження принципів сталого розвитку компаніями – це також одна із складових забезпечення конкурентоздатності українських товарів!
Ми вже активно працюємо як на рівні нашої держави, так і на міжнародній арені для захисту та підтримки українських виробників, щоб максимально забезпечити підвищення рівня конкурентоздатності українських товарів.
