1. Загальна оцінка

Економіка України демонструє ознаки адаптаційного відновлення, але це відновлення залишається нестійким і значною мірою залежним від зовнішньої фінансової допомоги, валютних інтервенцій НБУ, бюджетних стимулів та оборонного попиту. У квітні 2026 року реальний ВВП, за оцінкою Мінекономіки, зріс на 0,9%, що дозволило скоротити негативну динаміку за 4 місяці до –0,2% проти –0,5% за І квартал. Позитивними чинниками були стабілізація енергосистеми, адаптація бізнесу, внутрішній попит, пожвавлення експорту, зростання у торгівлі, добувній та переробній промисловості. Найслабшими залишаються енергетика і транспорт.

2. Інфляція

У квітні інфляція мала суперечливу динаміку: місячна інфляція сповільнилася до 1,4%, але річна зросла до 8,6%. Базова інфляція знизилася до 0,9%, небазова — зросла до 2,1%. Основні чинники: подорожчання продуктів харчування, пального, транспортних послуг, вплив світових цін на енергоносії, сезонність, девальваційні процеси та обмежена пропозиція окремих товарів. Це означає, що інфляційний тиск залишається переважно витратним і структурним, а не лише монетарним.

3. Бюджет і фінансова залежність

За січень–квітень 2026 року доходи держбюджету становили 1 428,5 млрд грн, що на 12,8% більше, ніж торік; податкові надходження зросли на 17%. Видатки збільшилися до 1 705,1 млрд грн або на 9,6%, зокрема оборонні — до 940,2 млрд грн. Формальний дефіцит становив 274,3 млрд грн, але без міжнародних трансфертів — 506,7 млрд грн, або 42,3% власних доходів. Це свідчить, що бюджетна стабільність досі критично залежить від зовнішньої підтримки. Державний борг на 31.03.2026 становив 8 973,07 млрд грн, або 204,89 млрд дол. США.

4. Міжнародна допомога і відбудова

Міжнародна фінансова допомога залишається ключовим джерелом макрофінансової стабільності. У квітні 2026 року до держбюджету надійшло 2,31 млрд дол. США, за І квартал — 5,51 млрд дол. США. Загалом з початку повномасштабного вторгнення залучено близько 175,5 млрд дол. США. За RDNA5, прямі збитки України оцінюються у 195,1 млрд дол. США, а потреби у відновленні та реконструкції — у 587,7 млрд дол. США.

5. Монетарний сектор і валютний ринок

Облікова ставка НБУ залишалася на рівні 15%, а розрив між нею та інфляцією становив 6,4 в.п. Ставки за новими кредитами знизилися до 18,5%, за депозитами зросли до 8,9%. Кредитування економіки збільшилося на 11%, але бізнес-кредитування зросло лише на 6%, тоді як споживче — на 27,5%. Частка програми «5–7–9%» у гривневому кредитуванні бізнесу — 44,9%, що показує значну залежність кредитного ринку від державної підтримки. Резерви НБУ становили 48,22 млрд дол. США, але з початку року скоротилися на 9,1 млрд дол. США через високі валютні інтервенції.

Гривня станом на 28.05.2026 становила 44,30 грн/дол. США та 51,54 грн/євро. З початку року вона девальвувала до долара на 4,5%. Курсова стабільність підтримується значними інтервенціями НБУ — у середньому близько 0,8 млрд дол. США щотижня.

6. Зовнішня торгівля

Найбільш проблемний блок — зовнішня торгівля. У квітні 2026 року експорт товарів становив 3,75 млрд дол. США і зріс на 11,5%, але імпорт досяг 8,82 млрд дол. США і зріс на 38,3%. За січень–квітень експорт становив 13,9 млрд дол. США, імпорт — 32,2 млрд дол. США, а дефіцит торгівлі товарами — 18,3 млрд дол. США. Це означає, що відновлення внутрішнього попиту значною мірою «витікає» в імпорт, посилюючи тиск на валютний ринок і резерви.

7. Ринок праці та зарплати

Ринок праці стабілізується формально: кількість зареєстрованих безробітних зменшується, але це пов’язано не лише з поліпшенням зайнятості, а й з міграцією, мобілізацією та скороченням працездатного населення. За січень–квітень 2026 року послуги Державної служби зайнятості отримували 302,8 тис. осіб, статус безробітного мали 179,3 тис., працевлаштовано 99,7 тис. Середньомісячна зарплата за І квартал 2026 року — 28 885 грн, або +22,2% до відповідного періоду попереднього року. Водночас зберігається розрив між вимогами роботодавців, кваліфікацією працівників і очікуваннями щодо зарплати.

8. Міграція

Станом на кінець квітня 2026 року у світі зафіксовано близько 5,76 млн біженців з України, з них 5,21 млн — у Європі, 4,49 млн — у країнах ЄС. Документ фіксує стабілізацію міграційних процесів, але масштаби втрати людського капіталу залишаються суттєвим обмеженням для відновлення економіки.

9. Аграрний сектор

Станом на 25.05.2026 під урожай 2026 року ярих зернових посіяно на 6% більше, ніж торік, тоді як технічних культур — на 7,5% менше. У 2025 році врожай зернових і зернобобових становив 61 млн т, що на 8,2% більше, ніж у 2024 році, насамперед завдяки кукурудзі. Водночас олійні культури показали слабшу динаміку через погодні умови.

10. Законодавчі та урядові рішення

У звітному періоді відзначено ухвалення законів щодо оновлення системи публічних закупівель, стимулювання участі органів місцевого самоврядування в програмах міжнародної технічної допомоги, а також ратифікацію Угоди про позику та Меморандуму з ЄС щодо залучення до 90 млрд євро фінансової підтримки у 2026–2027 роках. Із цієї суми 60 млрд євро передбачено на оборонно-промисловий потенціал, 30 млрд євро — на бюджетну підтримку.

11. Ключові ризики

Головні ризики, які випливають із моніторингу:

1. Зростання імпортозалежності: імпорт зростає значно швидше за експорт, що поглиблює торговельний дефіцит.
2. Залежність бюджету від зовнішньої допомоги: без трансфертів реальний дефіцит є значно більшим.
3. Валютна стабільність підтримується адміністративно-фінансово, через великі інтервенції НБУ.
4. Інфляція має переважно структурний характер — енергоносії, логістика, продовольство, девальвація, дефіцит пропозиції.
5. Кредитне відновлення залишається неповноцінним: бізнес-кредитування слабке, значна частина кредитування тримається на державній програмі «5–7–9%».
6. Ринок праці стикається з дефіцитом кадрів і кваліфікаційним розривом, що стримуватиме виробництво та інвестиції.

Підсумковий висновок

Документ показує, що українська економіка у травні 2026 року перебуває у стані контрольованої, але вразливої стабілізації. Відновлення є, проте воно ще не перетворилося на самодостатнє зростання. Ключова проблема — розрив між внутрішнім попитом і можливостями національного виробництва: попит зростає, але значна його частина задовольняється імпортом. Тому стратегічний акцент має бути на розвитку власного виробництва, експортної спроможності, енергетичної стійкості, промислової політики, поверненні трудових ресурсів і переході від підтримки виживання до політики економічного розвитку.