З метою створення сприятливих умов для пожвавлення кредитного ринку, надання стимулів банкам продовжувати кредитування оборонної сфери, переробки та  бізнесу загалом, гарантувати перетік заощаджень економіки у інвестиції та підтримку економічної діяльності через трансмісійні канали банківської системи, постановляю:

І. Активізувати роль НБУ в підтримці кредитного процесу

Роль НБУ у пожвавленні кредитного процесу може бути активізована через управління ключовою процентною ставкою, зміни монетарного дизайну та нормативів регулювання кредитної діяльності. З цією метою забезпечити:

• повну реалізацію заходів, визначених Стратегією з розвитку кредитування в Україні від 24 червня 2024 року;
• здійснити діагностику та окреслити периметр факторів, що перешкоджають повноцінному кредитуванню економіки, розробити дорожню карту дій, спрямованих на відновлення прямої функції банків;
• утримування реальних процентних ставок на позитивному рівні, однак нижче темпів річного приросту реального ВВП. Це сприятиме створенню ринкових стимулів залучення позикових коштів до кредитування інвестиційної діяльності.
• зниження процентної привабливості депозитних операцій НБУ. Це сприятиме зацікавленню банків до кредитування в межах нормативів наявної ліквідності
• обмеження максимальної величини ліквідних коштів банків, які можуть вкладатися в депозитні сертифікати НБУ (перехід до аукціонного розміщення депозитних сертифікатів з обмеженим обсягом).
• запровадження інструментів цільового пільгового рефінансування банківських кредитів. Практика застосування таких інструментів широко застосовувалася у світовій практиці у доковідну епоху як серед розвинених країн так і в числі країн з ринками, що формуються. В Україні даний інструмент теж може бути актуальним, навіть незважаючи на значні обсяги вільної банківської ліквідності, оскільки вагому частину позикового ринку в Україні формуватиме попит з боку ОВДП.
• пом’якшення вимог фінансового регулювання кредитної діяльності банків (зміна норм Постанови НБУ 351). Діюча система оцінки кредитних ризиків та вимог до застави суттєво обмежує можливості кредитування бізнесу в умовах масштабних руйнувань, спричинених війною. Довоєнні вимоги оцінки позичальника та предметів застави повинні бути переглянуті та адаптовані до поточних умов.
• перегляд макроекономічних параметрів, що закладені в основу стрес-тестів банків, надати банкам більшої автономії при визначенні обсягу необхідної докапіталізації;
• розглянути можливість внесення Змін до Постанови НБУ 351 щодо розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями;
• повернення до практики гарантій і порук НБУ для підтримки цільових програм стратегічного характеру в сфері оборони та АПК.
• розробити Цільові програми рефінансування банків під пільгові відсотки з метою надання кредитної підтримки банкам для фінансування Програм виробництва.
• переглянути підходи до визначення розміру кредитного ризику за кредитами під інвестиційні проекти;
• розширити перелік видів забезпечення за кредитами рефінансування Національного банку шляхом включення до них кредитів банків у державні інфраструктурні проекти;

Можливі додаткові інструменти:

• Зниження ключової процентної ставки нижче рівня інфляції. 
• Відновлення симетричного дизайну основних процентних ставок НБУ. 
• Скасування 3-місячних депозитних сертифікатів НБУ. 
• Встановлення лімітів на вкладення коштів банків в депозитні сертифікати НБУ. 
• Запровадження лімітів на спред кредитних процентних ставок банків відносно облікової ставки НБУ, наприклад у формі додаткових вимог резервування за надміру високі ставки виданих кредитів чи прямого обмеження на спред ставок. 
• Зниження та Спрощення системи нормативів обов’язкового резервування.
• Запровадження інструментів цільового пільгового рефінансування банків, які реалізують пріоритетні кредитно-інвестиційні проекти (на зразок TLTRO ЄЦБ).
• Пом’якшення вимог фінансового регулювання кредитної діяльності банків, зокрема вимог щодо надійності позичальника та якості предметів застави.

Національному банку:

• запровадити монетарні механізми стимулювання кредитної активності банків;
• переглянути (збалансувати) регуляторні вимоги до банків (оцінка кредитних ризиків) з метою розширення їх кредитного потенціалу.

ІІ. З метою посилення ролі держави та державних банків у кредитуванні економіки доручити Кабінету Міністрів спільно з Національним банком України:

1. Розробити збалансований механізм  бюджетно-податкового,  монетарного і немонетарного стимулювання росту економіки та активізації кредитування;

2. Розширити кредитні інструменти державних банків з метою:

• забезпечити роздрібне кредитування першого рівня у формі прямих кредитів, лізингу, факторингу (кредити під поставки майбутньої продукції) – застосовується у випадку, якщо більш дрібним банкам занадто дорого надавати кредитні послуги дрібним позичальникам, наприклад в певних (віддалених) регіонах;
• розробити механізми щодо перекредитування банків чи фінансових компаній - застосовується для надання оптових кредитів більш дрібним фінансовим посередникам, які будуть надавати кредити кінцевим позичальникам, знижує собівартість фінансових послуг та витрати на ризик менеджмент, мінімізує ринкові викривлення та політичні впливи, стимулює конкуренцію між приватними банками, що дає додатковий мультиплікаційний ефект;
• Розробити Схеми часткових чи повних кредитних гарантій – як механізму розподілу ризиків, що передбачає компенсацію збитків фінансовому посереднику у разі дефолту кінцевого позичальника, знижує проектні ризики, усуває проблему неприйняття ризиків банком, усуває проблеми відсутності (чи ненадійності) застави, широко застосовується в проектах кредитування інфраструктури та МСБ;
• Розробити механізми надання Прямих та непрямих грантів – державні банки можуть доповнювати свої кредитні інструменти грантовими коштами державних програм, такі механізми дозволяють досягати точкових цілей державної політики, сприяють більш рівномірному розподілу доходів, подоланню нерівності, широко використовуються для розвитку інновацій та в соціальній сфері.

3. Визначити механізми формування засобів державних банків для забезпечення розвитку нових форм стимулювання виробництва, в тому числі залучаючи:

• Венчурний капітал – державні банки можуть створювати пули коштів для їх спрямування в точкові інвестиційні проекти, підтримані державою, інструмент орієнтовано на стартапи та підприємства на ранніх стадіях розвитку.
• Акціонерне фінансування – державні банки можуть інвестувати кошти в капітал підприємств в рамках допустимих обмежень зайняття інвестиційною діяльністю, здебільшого інструмент використовується для розвитку ринків капіталу.
• Нефінансові продукти – державні банки можуть надавати консультаційні послуги для підвищення ефективності бізнесу (capacity building), навчальні програми для більш дрібних фінансових посередників чи кінцевих бенефіціарів, створювати додаткові інформаційні сервіси (наприклад, такі як платформи зворотного факторингу). Такі інструменти як правило супроводжують ті чи інші інструменти фінансування, удосконалюють відносини між фінансовими посередниками чи кінцевими позичальниками.

Перелічені напрями кредитної активності державних банків детально описуються Світовим банком в рамках свого дослідження «State ownership of financial institutions in Europe and Central Asia» (2018) (https://documents1.worldbank.org/curated/en/774471513778818629/pdf/WPS8288.pdf).

4. Розширити пільгові кредитні програми Уряду, які будуть використовуватися в рамках державних програм підтримки кредитування. Акценти слід зосередити на наступному:

• Мультиплікативний ефект – необхідно надавати пріоритет державної підтримки кредитування сферам, які забезпечують мультиплікативний ефект в економіці, мають високий рівень доданої вартості, спрямовані на підвищення ступеня переробки продукції.
• Імпортозаміщення – імпортозалежність України підвищилася з початком війни і створює ризик валютної стабільності, необхідно підтримувати проекти імпортозаміщення, локалізації виробництва, розвитку експорту;
• Енергоефективність – енергетична безпека країни погіршилась з початком війни, на мою думку слід підтримувати традиційні напрями енергетики, оскільки вони мають вищу продуктивність і є дешевшими (без зеленої утопії);
• Неринкові, але стратегічно важливі проекти (розмінування, житлове будівництво, альтернативна енергетика) - проекти, що не мають перспективної ринкової рентабельності. Для фінансування таких проектів слід максимально залучати кошти міжнародної допомоги. В таких проектах розмір державних стимулів може покривати не тільки процентну ставку, але й тіло кредиту.
• Основна вимога до позичальника – максимізація створення робочих місць та самоокупність проекту.

5. Розвивати фінансову інфраструктуру державного банкінгу:

• заснування фінансових компаній, які будуть формувати пули потенційних позичальників;
• створення регіональних фондів чи розширення регіональних підрозділів державних банків;
• підключення страхових організацій;
• поєднання банкінгу з компаніями підтримки експорту (ЕКА) тощо.

6. Спеціалізувати наявні державні банки за напрямами пріоритетної сфери кредитування:

• Банки широкого комерційного профілю (фінансові супермаркети);
• МСБ;
• Довгострокові проекти (зокрема, інфраструктура);
• Агросектор;
• Міжнародна торгівля, розвиток експорту (ЕКА);
• Воєнні проекти та технології подвійного призначення;

7. Створити в Україні повноцінний банку розвитку:

• Наділення банку виключною функцією роботи в рамках державних програм;
• Надання кредитної, гарантійної та грантової підтримки проектів, підтримуваних державою;
• Капіталізація банку за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, державних облігацій чи державних трансфертів;
• Банк не приймає депозитів, функціонує як фінансова інституція розвитку;
• Можлива опція: створення банку на платформі Фонду підтримки підприємництва із залученням окремих підрозділів, виключених з інших державних банків.

8. Посилити співпрацю з міжнародними партнерами щодо залучення зовнішніх кредитних ресурсів на розвиток національного бізнесу:

• Співпраця з МФО та інституціями розвитку країн партнерів;
• Кредитні лінії для українських банків від МФО для реалізації проектів спеціалізованого кредитування за пільговими ставками;
• Створення з МФО спільних проектів для фінансування інвестиційних об’єктів;
• Участь міжнародних партнерів у підтримці державних програм надання кредитних гарантій та страхування ризиків;
• Консультаційні послуги, технічна допомога.

Міністерству фінансів України:

• вжити заходів щодо збільшення ризик-апетиту державних банків до кредитування проектів у пріоритетних галузях економіки;
• оптимізувати роботу наглядових рад держбанків з метою більш ефективного забезпечення інтересів держави як акціонера;
• переглянути критерії надання та розширити ресурсне забезпечення державних гарантій для кредитування проектів у пріоритетних галузях економіки.

Міністерству економіки:

•  удосконалити механізми державних програм субсидування процентних ставок та їх фокусування на інвестиційних проєктах у пріоритетних галузях економіки. 

РНБО України:

• створити робочу групу із підготовки та моніторингу комплексного плану заходів із відновлення кредитування;
• уповноважити керівника робочої групи вносити за результатами аналізу виконання плану пропозиції щодо оптимізації управлінських процесів в державних органах та установах.

Автор:

Богдан Данилишин

Голова Кимітету фінансової та банківської діяльності ФРУ