Загальні тенденції банківського кредитування

Відношення банківських кредитів до ВВП в 2025 р. досягло чергового історичного мінімуму - 14%, тоді як ще на початку війни рівень кредитування становив 19% ВВП. При цьому близько 40% гривневого кредитування бізнесу припадає на пільгові кредитні програми.

Працюючі гривневі кредити бізнесу за 2024 р. у абсолютному вираженні збільшилися на 22%. Однак, реальний кредитний портфель бізнесу скоротився, оскільки індекс цін виробників у минулому році зріс на 29%. Частка корпоративних кредитів у чистих активах банків в кінці 2024 р. становила близько 16%, що на 10 проц. пунктів нижче від довоєнного показника.

Стагнація банківського кредитування відбивається на рівні інвестиційної діяльності, а також звужує податкову базу державних фінансів. У 2024 р. частка кредитів українських банків серед джерел фінансування капітальних інвестицій підприємств склала лише 2,7%, що менше ніж на початку війни. Навіть у відносно безпечних регіонах України банківські кредити є мало помітним джерелом фінансування капітальних інвестицій.

У січні 2025 року відсоткова ставка за новими банківськими кредитами становила 19,1%, а в середньому за 2024 рік - 18,9%, що значно вище показників інфляції. Висока реальна позитивна ставка за банківськими кредитами перешкоджає залученню кредитних коштів у процеси виробництва товарів та послуг (В 2023 р. середня реальна процентна ставка гривневих кредитів бізнесу становила 6% річних, у 2024 р. - 9% річних, на початку 2025 р. – 4% річних).

Серед реципієнтів банківських кредитів превалюють галузі з швидким оборотом капіталу або галузі сировинного виробництва. Тобто навіть наявний низький рівень кредитування не орієнтований на нарощування продуктивності економіки. Розширення кредитування технологічно складних галузей з тривалим терміном окупності інвестицій потребує більшої доступності позичкового фінансування, редизайну наявних інструментів підтримки бізнесу, запровадження нових інституційних форм підтримки інвестицій (Національний банк розвитку тощо).

Найбільшу частку в структурі портфеля банківських кредитів займає торгівля – 34 %. Будівництво має частку лише 1,4 %, тоді як у світовій практиці на будівництво припадає один з найбільших сегментів банківського кредитування. Промисловість займає лише 28 % банківського портфеля гривневих кредитів.

Близько 40 % банківських гривневих кредитів бізнесу видано на пільгових умовах з опорою на державну підтримку. Найвищий рівень пільгового кредитування за програмою «5-7-9» має сільське господарство – 68 %. Промислові підприємства на пільгових умовах отримали близько 1/3 гривневих банківських кредитів.

Кредитування промисловості

Лише 5% обсягів промислового виробництва України забезпечено кредитною підтримкою банків (відношення працюючих кредитів до обсягів реалізації промислової продукції).

Серед видів промислової діяльності лідерами за рівнем банківського кредитування (топ 5) є текстильне виробництво (відношення банківських кредитів до обсягів реалізації - 14%), виробництво медичного обладнання (11%), харчова промисловість (8%), нафто-газова промисловість (8%), воєнний транспорт (8%). Слід враховувати, що суттєва частина підприємств у вказаних видах діяльності працює на потреби ЗСУ і є частиною оборонно-промислового комплексу України.

За абсолютними обсягами банківського кредитування лідерами є харчова промисловість (займає 32% кредитів, наданих у промисловість), електроенергетика (26%), нафто-газова промисловість (8%), воєнний транспорт (4%).

Загальний обсяг виданих працюючих кредитів промисловості становить 170 млрд грн. Незначні обсяги кредитної підтримки промисловості і реального сектору в цілому при колосальних обсягах державних витрат на банківську систему - це проблема рівня національної безпеки.

Кредитування енергетики

У червні 2024 року НБУ і 20 великих банків (яким належить близько 85% сумарних чистих банківських активів) підписали меморандум про фінансування відновлення енергетики. Меморандум був спрямований на розблокування банківського кредитування в енергетичному секторі через створення позичальникам, які задовольняють певним критеріям, більш сприятливих умов кредитування, порівняно з ринковими. Пріоритетними напрямками кредитування було визначено проєкти з будівництва сонячних, вітрових чи біогазових станцій, побудова газотурбінних та газопоршневих електростанцій, придбання промислових акумуляторів, накопичувачів енергії тощо.

Базова ставка кредитування відповідно до зазначеного меморандуму становить від 13,5% річних (ставка UIRD3M + 0,5% у перший рік фінансування, та UIRD12M +3% в наступні роки). Ставка UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposits) — це індекс, що відображає середню ставку за депозитами фізичних осіб в українських комерційних банках, які охоплюють значну частину ринку.

НБУ відзвітував, що за червень – грудень 2024 року українські банки отримали майже 3,5 тисяч заявок від бізнесу на кредитування проєктів із відновлення енергетики на загальну суму 72,8 млрд грн. За півроку розпочато фінансування (надано кредитів і відкрито лімітів) на суму 10,5 млрд грн.

Пільгові програми кредитування

Атонічний стан банківського кредитування змушує Уряд реалізувати численні програми пільгового кредитування бізнесу та населення.

Пільгові кредити в рамках програми «5-7-9» становлять 37% від портфеля працюючих бізнес-кредитів банків, а пільгові іпотечні кредити – 10% в структурі кредитів населенню.

Пільгові кредити зросли втричі за час війни, в т.ч. в рамках «5-7-9» - на 77 млрд. грн, в рамках державних гарантій на портфельній основі – на 63 млрд. грн, в рамках програми єОселя – на 24 млрд. грн. З грудня 2024 р. Урядом впроваджується спеціальний механізм кредитування підприємств оборонно-промислового комплексу. Це все веде до нарощування витрат Уряду на підтримку пільгових витрат. Зокрема, на компенсацію процентних ставок пільгових кредитів за час війни Уряд витратив понад 40 млрд. грн.

Пільгове кредитування за підтримки держави стало ключовим інструментом банківського кредитування. Разом з тим, функціонування пільгових інструментів не повинно заміщати собою діючий кредитний ринок з доступною вартістю позичкових коштів для ефективних підприємців. А наявність чи відсутність такого ринку – це питання, які знаходяться у сфері відповідальності Національного банку.

Самоусунення НБУ від проблеми розвитку кредитування

НБУ самоусунувся від процесів кредитування банками економіки, незважаючи на те, що дана сфера безпосередньо впливає на здатність центрального банку проводити монетарну політику та досягати поставлених цілей. Не кажучи вже про те, що проблема кредитної підтримки економіки безпосередньо впливає темпи економічного відновлення та стійкість реального сектора під час війни.

Кредити – це не тільки інвестиції в нарощування продуктивності реальної економіки. Кредитний канал – це ключовий канал монетарної трансмісії, який власне і дає змогу центральному банку через передачу імпульсів монетарної політики досягати інфляційних та інших цілей, включених до мандату центрального банку.

На жаль, НБУ не приділяє належної уваги відродженню кредитного ринку України. НБУ вчергове захопився оцінкою стійкості банків, запровадженням нових (посилених) вимог до структури капіталу банків, розвитком нішових кредитних продуктів (на кшталт ESG-кредитування). Тоді як загальний кредитний клімат в країні і ступінь фінансової глибини економіки є вкрай незадовільними.

Банківський сектор залишається пасивним спостерігачем і не приймає активної участі у перерозподілі національних заощаджень на цілі економічного відновлення. Крім того, деформована система стимулів для банків як ринкових суб’єктів, створена НБУ, дозволяє банкам існувати і отримувати прибутки, майже не виконуючи своїй первинної кредитної функції.

В банківській системі зосереджено понад 2,5 трлн грн депозитів юридичних та фізичних осіб. При цьому вільні ліквідні кошти банків перевищують 700 млрд грн. Крім того, в позабанківському обігу знаходиться близько 135 млрд дол. готівкової іноземної валюти. Вказані активи і ліквідність значною мірою збільшилися саме під час війни. Однак перерозподіл цих коштів банками на цілі економічного розвитку залишається вкрай слабким. Рівень кредитування економіки постійно зменшується, незважаючи на масштабні державні кредитні програми. В той же час банки, замість інвестування у вітчизняну економіку, віддають перевагу вкладенням в іноземні боргові цінні папери чи депозитні сертифікати НБУ, які збільшилися в декілька раз порівняно з станом на початок війни.

Розворот роботи регулятора (НБУ) в інтересах регульованих суб’єктів (банків) - носить назву "Захоплення регулятора" і є відомим явищем в світовій практиці. Нажаль, в Україні цей розворот відбувся в умовах екзистенційних викликів для виживання країни і нації. А кошти, що виплачуються з державного бюджету і кошторису НБУ як відсотки за депозитними сертифікатами та відсотки за ОВДП банкам є, по суті, ресурсами, які не надійшли на посилення сектору безпеки і оборони України.

Позиція МВФ щодо відновлення банківського кредитування

Наднизький рівень банківського кредитування економіки України органічно вписується в модальність програм МВФ і не викликає адекватної реакції з боку його експертів. Під час VI перегляду програми EFF у грудні 2024 р. експерти МВФ констатували наявність зростання банківського кредитування економіки України завдяки покращенню ділової активності, схемам кредитних гарантій і зниженню процентних ставок. Вони вказували також на зменшення ролі державної підтримки при кредитуванні бізнесу, падіння валового обсягу непрацюючих кредитів і зниження частки дефолтів позичальників з досягненням її передвоєнного значення.

Як зазначалося вище, ніякого розширення кредитування в 2024 р. не відбулося. Номінальне збільшення обсягів кредитування лише відображає інфляційні процеси в економіці. Як в реальному обсязі так і в % до ВВП кредити за 2024 рік зменшилися. І така тенденція, на жаль, має перманентний характер від початку війни.

Меморандум з МВФ не передбачає стимулювання кредитування через проведення більш м’якої монетарної політики НБУ. Більше того, В Меморандумі зафіксовані зобов’язання НБУ утримувати реальні процентні ставки на високому рівні задля збереження привабливості гривневих інструментів і скорочення попиту на іноземну валюту. Проголошено наміри щодо пролонгації жорсткої монетарної політики НБУ за нинішніх показників інфляції й навіть виявлено готовність ще більше піднімати процентні ставки за умов прискорення інфляції чи розбалансування інфляційних очікувань.

Меморандум з МВФ покладає на НБУ зобов’язання щодо реалізації Плану дій із впровадження ІІ фази Стратегії відновлення банківського кредитування в частині координації заходів з іншими суб’єктами владних повноважень з наголосом на питаннях обміну інформацією, захисту прав кредиторів і врегулювання NPL.

Меморандум з МВФ також передбачає прийняття Верховною радою України до травня 2025 р. закону про державне регулювання і засади функціонування бюро кредитних історій. Мета цього закону – покращення обміну інформацією між кредиторами і заохочення відповідального споживчого кредитування.

Серед позитивів слід вказати на те, що МВФ погоджується з доцільністю створення в Україні фінансових інститутів розвитку, пропонує чітко регламентувати правові засади їх функціонування і принципи державного нагляду. Бізнес-моделі інститутів розвитку повинні бути орієнтовані на довгострокову фінансову стабільність і мінімізацію фіскальних ризиків, а також зважене управління ризиками. Стандарти корпоративного управління повинні убезпечувати діяльність цих інститутів від політичного втручання. Уряд зобов’язується проводити консультації з МВФ та іншими міжнародними партнерами перед запуском інститутів розвитку. До кінця вересня 2025 року має бути проведено зовнішню оцінку проекту закону про Національний інститут розвитку та пов’язаного з ним законодавства на відповідність найкращій міжнародній практиці, а також оцінено фіскальні наслідки та фіскальні ризики від діяльності цього інституту.

Загальний висновок

Політика НБУ сконцентрована на хибних пріоритетах діяльності, які не відповідають викликам, що стоять перед українською державою.

Перманентна політика високих процентних ставок не тільки не усуває проблему фундаментальної стійкості економіки, але навіть навпаки, загострює її. Превалювання вартості фінансових активів над дохідністю реального сектора дестимулює перетікання заощаджень економіки у інвестиції. Звуження притоку позикових коштів в економіку ускладнює процес нарощування продуктивності в реальному секторі, що генерує базові ризики нестабільності.

Фундаментальну стабільність цін в Україні необхідно формувати через усунення шоків з боку пропозиції, а не через стиснення попиту, який загалом залишається пригніченим.

Потенціал монетарної політики слід скерувати у напрямку розвитку кредитування та інвестицій, створення умов для зростання виробництва товарів та послуг, підвищення продуктивності економіки. Це не лише підтримає національну економіку у критичний період для існування української держави, а й вестиме до ефективного замкнення грошової маси і нівелювання інфляційних ризиків з боку пропозиції.

Автор:

Богдан Данилишин

Голова Кимітету фінансової та банківської діяльності ФРУ