01
Червень

Професійна підготовка кадрів для економіки: державою зроблено не все

Автор  Микола Кончиць, 01.06.2018

Практично всі вітчизняні підприємства відчувають нестачу кваліфікованих кадрів. Це пов'язано не лише з трудовою міграцією (обсяги якої передбачити майже неможливо), але і з тим, що професійно-технічні училища (коледжі) та вищі навчальні заклади (ВНЗ) сьогодні не навчають або не можуть навчати студентів працювати на тому чи іншому обладнанні. Кадрові проблеми також пов'язані з рівнем заробітних плат.
Звичайно, роботодавці намагаються розв'язати цю проблему. Підприємства та організації визначають потребу в дипломованих фахівцях з урахуванням навчання своїх працівників на заочних і вечірніх відділеннях ВНЗ, підвищення кваліфікації з використанням власної виробничої бази з залученням стороннього викладацького персоналу,

впровадження нової техніки і технології, реконструкції та розширення виробництва, застосування прогресивних нормативів з праці.
Себто виникає новий тип взаємодії вищої школи і виробництва, який передбачає цільову підготовку фахівців на основі договорів, укладених між міністерствами і відомствами, для яких готуються кадри, а також безпосередньо між підприємствами, організаціями та ВНЗ. Бізнес бере на себе частину матеріальних витрат та соціальної відповідальності за формування і збереження людського потенціалу країни. Підкреслю, що саме за такий підхід послідовно виступає Федерація роботодавців України.
Разом з тим не залишається осторонь і держава. Законом «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» передбачена можливість допустимої державної допомоги на професійну підготовку працівників. На виконання Закону Кабмін прийняв постанову № 11 від 11.01.2018 р. «Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб'єктам господарювання на професійну підготовку працівників». Начебто дуже позитивні рішення, які реально впливатимуть на впровадження реформ у виробничій сфері.
Але на практиці поки що виходить інакше. Наразі «поле», на якому грає держава, дуже і дуже вузьке. Адже програма державної допомоги діє тільки в частині компенсації витрат на перепідготовку та підвищення кваліфікації тих суб'єктів господарювання, які працевлаштовують зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на дванадцять календарних місяців. Порядок, який визначає умови і механізм здійснення обласними, Київським міським, районними, міськими та міськрайонними центрами зайнятості заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб, затверджено постановою Кабміну № 696 від 08.09.2015 р. Надавачами цієї допомоги визначено саме центри зайнятості.
І на цьому, на жаль, поки що все. Але Законом визначено досить широке коло надавачів державної допомоги. Це органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, а також юридичні особи, що діють від їх імені, уповноважені розпоряджатися ресурсами держави чи місцевими ресурсами і ініціюють та/або надають державну допомогу. Звичайно, що має бути ширшим і коло потенційних отримувачів цієї допомоги. Такими мають бути всі ті, від яких залежить стан виробничої сфери.
Одне слово, вимальовується невтішна картина. З одного боку, роботодавці намагаються власними силами і коштами ліквідувати нестачу професійних кадрів для промисловості. Держава, з іншого боку, начебто зробила крок назустріч суб'єктам господарювання. Але поки зовсім маленький. Тому бізнес очікує від Уряду більш широкого визначення поняття допустимої державної допомоги на професійну підготовку працівників як з точки зору надавачів, так і її отримувачів, а також ефективного механізму та джерел фінансування для подальшого впровадження цього корисного Закону. Адже збереження людського потенціалу країни – важлива справа і для держави, і для роботодавців.