25
Вересень

Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника. Хто кого?

Автор  Дмитро Олійник, 25.09.2018

Минулий тиждень видався дуже врожайним на схвалення Верховною Радою законів і законопроектів, головна мета яких – захист українського бізнесу. Це і так званий Закон «МаскиШоуСтоп - 2», і законопроект «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення захисту суб'єктів господарювання від неправомірних дій або бездіяльності дозвільних органів».
Також на початку вересня був зареєстрований законопроект "Рейдерству СТОП!" щодо забезпечення захисту прав власників майна шляхом аудіо та відео-фіксації процесу проведення нотаріальних дій. Його мета - припинення реалізації рейдерських схем захоплення майна і бізнесу в змові з державними реєстраторами і нотаріусами.


З одного боку – це, безумовно, позитивні зрушення. З іншого – виникає питання, чому наш бізнес знову і знову опиняється в позиції того, хто має постійно сам на сам із державною системою та рейдерами тримати оборону?
Більше того, якось прочитав думку одного викопосадовця, який взагалі вважає, що державу потрібно захищати від бізнесу.
Не дивно, що за таких підходів, незважаючи на всі зусилля із залучення іноземного капіталу, український бізнес так і не став надто привабливим для міжнародних інвесторів.
Адже системи безпечного ведення бізнесу в Україні сьогодні просто не існує. Зате є величезна кількість державних структур, працівники яких хочуть від бізнесу щось мати. Плутаючи при цьому «свою вовну та державну», як колись влучно сказав герой «Кавказької полонянки».
І правоохоронні органи тут займають «почесне» перше місце. Адже мають можливість примусу, в тому числі силового.
За оцінками експертів, сьогодні в Україні діє до 50 професіональних рейдерських груп. Вони створюють умови для рейдерських атак, захоплення і перерозподілу власності. Серед ключових інструментів - шантаж, підробка документів, підкуп силовиків.
У вас успішна «біла» компанія та прозора бухгалтерія і здається, що вам точно нема чого боятися? Я вас розчарую – саме весь цей позитив може стати принадою для тих, хто захоче привласнити ваш бізнес.
На сьогоднішній день найдієвіший спосіб його захоплення – «співпраця» з правоохоронними органами та суддями. У хід йде все - кримінальні провадження щодо керівників підприємств, вилучення документації, необґрунтовані перевірки, допити та обшуки.
От і займаємо ми 131 місце з 138-ми країн, проаналізованих на предмет захисту права власності (відповідно до Індексу глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму).
Одразу виникає багато запитань. Що потрібно зробити, щоб захистити український бізнес від постійних посягань? Як припинити захоплення бізнесу за сприяння держорганів? Чи є перспектива боротьби з корупцією найближчим часом?
Я би почав із головного, на мій погляд. Не державу потрібно захищати від бізнесу, як то здається горе-чинуші. А бізнес від держави.
Адже весь український бізнес так чи інакше залежить від влади. Але певна його частина, власне, і є владою. І це єдина категорія бізнесу, який захисту не потребує.
Непоганих законів, які покликані захищати підприємців, приймається багато. А от чи багато можна згадати прикладів їх ефективної дії? Правовий нігілізм у державі сьогодні сягнув дна. Але і тут, як каже Жванецький, знизу постукали.
Наразі в Україні фактично діють презумпція винуватості для бізнесменів та презумпція невинуватості для чиновників.
І ситуація не зміниться, доки не буде створено певну систему прецедентів. В Україні мають з'явитися прецеденти реального покарання винних у рейдерстві, силовиків, суддів, та інших уповноважених посадовців, які йому сприяли. Прецеденти реальної компенсації збитків, нанесених бізнесу протиправними діями правоохоронців, діями або бездіяльністю дозвільних органів та інших уповноважених державою чиновників.
Ми, українські роботодавці, віримо у свою країну. Інакше ми б не розвивали тут бізнес, не створювали нові робочі місця, не інвестували, не працювали в умовах постійної боротьби за виживання. Не писали би Маніфест роботодавців України, в якому сформульовані ключові економічні завдання, що ми їх ставимо перед собою та нашими однодумцями. Одне з них - щоб темпи зростання вітчизняної економіки підвищилися до рівня не нижче 7% на рік з 2020 по 2030 роки. Україна має потенціал для цього. Але це можливо лише за умов зупинення рейдерства, побудови ефективної судової системи, реального захисту прав інвесторів і, звісно ж, за умови, що політики та чиновники виконуватимуть те, що декларують у публічному просторі.
Доки ж держава так і буде лише декларувати «правильні речі», отримуючи чергові гранти на боротьбу з корупцією і звітуючи за якимись дивними показниками, доти український бізнес залишатиметься у стані кругової оборони.