12
Грудень

Уроки прагматизму білоруською

Автор  Дмитро Олійник, 12.12.2019

Незважаючи на невеликі розмір та чисельність населення Білорусі – 9,5 млн. чол., ця країна чи не єдина держава на пострадянському просторі, якій вдалося майже повністю зберегти свою промисловість і більш-менш забезпечити її плавний перехід до нових економічних умов.

Якщо за даними Світового Банку додана вартість, яку формувала промисловість у ВВП Білорусі у 1991 році, складала 8 млрд доларів США, зараз вона складає 19 млрд.

Для порівняння додана вартість, яку формувала промисловість у ВВП України в 1991 році складала 42 млрд доларів США, а зараз лише 30 млрд.

Тобто можна сказати, що поки наша країна втрачала, то Білорусь примножувала.
І якщо в Україні не зміниться нова економічна політика, ми ризикуємо стати сировинним придатком Білорусі.

Що значить промисловість для економіки Білорусі?

Потрібно відзначити, що зараз більше 70% білоруського промислового експорту - це товари із високою доданою вартістю. В той же час 70% українського експорту – це сировина.

Це яскравий приклад того, як розумне втручання держави Білорусь у розвиток промисловості є набагато ефективнішим, ніж сліпа віра України у всемогутність «руки ринку».

Експорт білоруських товарів в Україну

Нещодавно з'явилася інформація про результати торгівлі Білорусі з зовнішнім світом за 9 місяців. Україна увійшла у топ-3 торгових партнерів Білорусі з часткою 8,4% за 9 місяців.

Білоруський експорт в Україну за цей період становив 3,1 млрд USD.

Експорт з України до Білорусі за зазначений період склав - 1,2 млрд USD.

Тобто від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі досягло 1,9 млрд USD.

Основний експортний товар білорусів на українському ринку - нафтопродукти, вироблені з російської нафти.

У той же час з України на ринок північної сусідки йдуть насамперед: харчова сировина, продукти харчування та прокат з нелегованої сталі, які Білорусь переробляє в товари з високою доданою вартістю з подальшим експортом до інших країн.

Як Білорусь цього досягла?

На відміну від України, яка віддала свій внутрішній ринок іноземцям, Білорусь більш прагматично підійшла до вирішення цього питання, використовуючи внутрішній ринок для стимулювання власного виробництва.
В першу чергу - за рахунок споживання. Білоруси грошима «голосують» за своє, віддаючи перевагу товарам власного виробництва. В супермаркетах – спостерігаємо білоруські продукти, в універмагах – 80% товарів легкої промисловості – теж білоруського виробництва, на полях працюють білоруські трактори та інша техніка, по дорогах їздять автобуси, тролейбуси і трамваї, що зійшли з конвеєрів білоруських заводів.
По-друге, за рахунок локалізації. Якщо ще десять років тому багато підприємств закуповували закордоном комплектуючі для своїх виробів, то сьогодні виготовляють їх самостійно. Адже перед власниками промислових підприємств стоїть задача - забезпечити економічну безпеку, а не залежати від інших країн.
Наприклад, білоруське підприємство "Амкодор", продукція якого постачається у 30 країн світу, 60% деталей для агрегатів виготовляє самостійно. Це не просто хороший показник, це рівень світового класу.
По-третє, залучення інвестицій у виробництво товарів з високою доданою вартістю стимулює додаткове виробництво в країні.
При цьому спостерігається ефект мультиплікації - коли створення одного робочого місця на одному підприємстві, створює 8 робочих місць у суміжних галузях.
Приклади ефективного управління промисловістю можна спостерігати не тільки там, де існує держконтроль. Великі виробники з багатьох країн стали переносити своє виробництво до Білорусі.
Державі вдалося створити привабливий інвестиційний клімат і як наслідок - іноземних інвесторів на білоруській землі стає з кожним роком все більше.
Вони бачать декілька причин для успішної співпраці з країною: перша - безпека та створений в країні хороший інвестиційний клімат, друга - високий ступінь освіти і кваліфікації працівників.
Усе це відкриває перед бізнесом великі перспективи.
Працююча промисловість підтягує за собою і систему підготовки кадрів.
Студенти середньо-спеціальних, вищих навчальних закладів тісно співпрацюють із підприємствами. Підприємства у свою чергу вирішують проблеми підвищення кваліфікації і кар’єрного росту.
Високий попит підприємств на висококваліфіковані кадри стимулює розвиток освіти, прикладної і фундаментальної науки в країні.
Простою мовою - наука Білорусі дуже тісно пов’язана із промисловістю.
Зважаючи на усі ці показники, ми бачимо, що білоруси не просто будують бізнес, вони будуть країну, в якій житимуть їх діти та онуки.

Які ж інструменти використовує Білорусь для розвитку своєї промисловості?

В першу чергу – це програми з підтримки експорту. Наш Укрексімбанк має програми співпраці з Урядом Білорусі, згідно якого він компенсує частину відсоткової ставки по кредитам на закупівлю білоруської техніки. Ця програма називається «Білоруський імпорт». У нас, на жаль, таких програм немає.
Інший момент - це стимулювання внутрішнього виробництва. Білорусь масово залучає відкривати на своїй території компанії з українським капіталом. Нещодавно українська компанія «Трібо», яка претендує на місце світового лідера з виробництва гальмівних колодок для вантажних поїздів (вже вироблено 4,5 млн штук), відкрила новий завод в Білорусі. Згідно з планами, за два роки на новому об'єкті повинні виробити продукції на $ 5 мільйонів. Стимулом відкриття заводу в Білорусі слугували певні податкові і фінансові пільги.
Ще одним стимулом власного виробництва є індустріальні парки, де виробники на 10 років звільняються від сплати корпоративного податку, податку на нерухомість та земельного податку. На наступні 10 років застосовується половинна ставка цих податків. У числі інших стимулів - звільнення від імпортного ПДВ і мита на обладнання та комплектуючі, пільгова ставка з податку на доходи фізичних осіб (працівників), пільги за соціальними внесками, звільнення від обов'язкового продажу валютної виручки та компенсаційних виплат за шкідливий вплив на навколишнє середовище.
Білорусь випереджає Україну за реальним ВВП на душу населення більш ніж в два рази, а в 1990 році ми суттєво випереджали білорусів.
Іншим досягненням є створення парку високих технологій, який вже прозвали Кремнієвою долиною Східної Європи, яка зупинила відтік програмістських мізків з країни. ПВТ був створений з метою просування інформаційних технологій в Республіці Білорусь (діяльність в сфері штучного інтелекту; створення систем безпілотного керування транспортними засобами; розробки та обслуговування програмних засобів з використанням технології блокчейн; діяльності оператора кріптоплат, та інше).
Режим парку є привабливим як для білоруських, так і для іноземних резидентів, що пов'язано з отриманням резидентами парку податкових пільг та пільг у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Поряд з Парком високих технологій, який з кожним роком збільшує число своїх резидентів, не менш популярною пільговою зоною є і Китайсько-Білоруський індустріальний парк «Великий камінь».
Основна перевага правового режиму Парку - наявність пільг щодо звільнення дивідендів юросіб від податків, сплати внесків до ФСЗН і зниженою ставкою прибуткового податку. Наприклад, економія на податках з одного працівника, який отримує 1500 доларів в еквіваленті, складе більше 500 доларів.
Все це в сукупності із звільненням від сплати податку на прибуток, створюють сприятливі умови для ведення бізнесу з точки зору податкового навантаження.
Економіка – річ уперта. Тому, якщо найближчим часом ми нічого не змінимо - можна очікувати, що Білорусь буде і надалі нас переганяти, Україна стане потенційним споживачем готових білоруських товарів і перетвориться на країну, що здатна постачати до Білорусі лише сировину і кваліфіковані кадри.
Для того, щоб ситуація змінилась, нам потрібно стимулювати притік інвестицій, власне виробництво та експорт.
Довідково:
• Кожна 5-а в світі великовантажівка – білоруського виробництва. Кожен 10-й трактор в світі – також.
• Нафтопродукти, вироблені у Білорусі (пальне, мастильні матеріали, лакофарбові матеріали, пластмаси іт.п.) – мають європейську якість. І це зважаючи на повну відсутність природних ресурсів для їх виробництва. Білорусь не має своїх газу, нафти, залізної руди і вугілля для металургії. Із природних копалин є лише сировина для виробництва калійних добрив та поклади торфу.
• У Білорусі немає чорноземів, але це не заважає країні отримувати стабільні врожаї сільгосппродукції.
• Лісове господарство багате і раціонально використовуване – торгівля відбувається лише готовою продукцією з деревини, що має високу додану вартість.
• Медицина знаходиться на європейському рівні і є майже самодостатньою. Тобто імпорт ліків і медичного обладнання – незначний.