15
Квітень

Простий рецепт добробуту для всіх від українських роботодавців

Автор  Дмитро Олійник, 15.04.2019

У світовій економіці почався період "синхронного уповільнення" – вважають аналітики. Поки не йдеться про настання рецесії, однак темпи глобального економічного зростання знижуються.

На цьому тлі ще більш серйозними виглядають економічні та соціальні виклики, що постають перед Україною.

За підсумками 2018 року українська економіка зросла на 3,3% в реальному вимірі. Зростання спостерігається 12 кварталів поспіль. Начебто, ці цифри виглядають заспокійливо. Але ж, якщо проаналізувати їх з точки зору факторів росту та суті процесів у довгостроковому періоді, картинка суттєво зміниться.

У 2018 році номінальний ВВП України склав лише близько $115 млрд проти $183,3 млрд у 2013 році. Навіть якщо порівнювати розмір ВВП, розрахований Держстатом у реальному вимірі в гривні, то у 2018 році він склав лише 91,3% від рівня 2013 року.

Навіть те незначне зростання економіки, яке є, відбувається на тлі відсутності зростання у промисловості. А його рушійною силою залишається споживання, а не інвестиції.

По-перше збільшення споживання обумовлене продовженням побудови піраміди запозичень. У минулому році зовнішні та внутрішні запозичення, за даними Мінфіну, загалом склали близько $10 млрд., що дорівнює 8,7% ВВП.

Усього, починаючи з 2014 року державний борг України збільшився на 1,6 трлн. грн. або майже в 4 рази. По-друге, збільшення споживання пов'язане із трансфертами від заробітчан – мільйонів кваліфікованих працівників, яких економічна політика влади виштовхує за кордон. За даними Світового Банку, ними у 2018 році було перераховано в Україну $14 млрд. або 12,2% ВВП.

Тобто нинішнє зростання ВВП обумовлено передусім зростанням торгівлі, яке базується на збільшенні споживання імпорту.
Імпорт продовжує вбивати нашу промисловість. Існуюча економічна політика характеризується повною відсутністю будь-якої промислової політики та продовженням деіндустріалізації.

І це при тому, що всі провідні країни Європи (Велика Британія, Німеччина, Франція) наразі мають нові індустріальні стратегії, бо розуміють важливість цього напрямку для вітчизняної економіки.

Вони вже запускають стратегії 4.0, мають план розвитку промисловості до 2030 року. У нас же фактично відбувається згортання виробництва продукції з високою доданою вартістю, відповідно, кількість робочих місць зменшується.

І наші працьовиті люди залишають країну. Наші люди їдуть створювати додану вартість, збільшення ВВП та високий рівень життя у інших країнах. Товари, які вони там виробляють, повертаються до нас у вигляді імпорту, який знищує нашу промисловість.
Коло замкнулося. Так виглядає замкнене коло знищення економіки та нації.

Кожної хвилини Україну залишають двоє осіб. Людей, на освіту яких держава витрачала кошти , починаючи з дитячого садочка, потім у школі, виші чи коледжі, на робочому місці. І тепер ми втрачаємо найбільш кваліфікованих, талановитих та працьовитих.

А значить, Україна втрачає шанси виробляти та пишатися власними літаками, трамваями, комбайнами, кораблями та гелікоптерами. І цей сумний перелік можна продовжувати і продовжувати.

Ще у 2015 році ми спільно зі світовими економічними експертами розробили План модернізації України, у ньому було викладене бачення європейських та українських фахівців щодо конкретних дій у найважливіших сферах, затверджені цілі на 10 років та визначені конкретні інструменти досягнення прискореного економічного зростання.

На жаль цей комплексний документ влада так і не використала у своїй роботі. А він, зокрема, містив і прогноз зростання економіки України до 2020 року. І його дані показують, що станом на початок 2109 року наші прогнози повністю справдилися.

Відповідальність, яку на нас покладено, не дає нам права залишатися осторонь не лише питань власне ведення бізнесу, а й складних економічних та соціальних процесів, які сьогодні відбуваються у нашій країні.

Життя українського виробничника в сьогоднішніх реаліях – це постійна боротьба за свій бізнес та права. На жаль, саме нею нам з вами приходиться займатись на шкоду нашій основній роботі - розвитку виробництва, інвестуванню, створенню нових робочих місць. Але ми маємо це робити.

У нас більше нема надії на політиків та можновладців. Останні події в українському політикумі це вкотре підтверджують.
Бізнес в Україні сьогодні має набагато ширші горизонти планування та набагато довшу історію, ніж особистості, які на кілька років приходять в політику.

Скажу для прикладу, що Львівський Електрон виробляє продукцію вже майже 100 років, Ветропак Гостомельський склозавод -107, концерн Нікмас– вже 126, а Ельворті – 145!  Чи може похвалитися таким багажем хоч одна політична партія чи політик в Україні?
Однак більшість людей, що приходять до управління державою, до Парламенту, витрачають свої та наші з вами час і кошти на черговий перерозподіл влади та грошових потоків.

«Я не можу погодитися з тим, що закони, які регулюють промисловість величної нації мають стати предметом партійних суперечок», сказав ще у 19 столітті британський Прем'єр Бенджамін Дізраелі. Маніфест роботодавців України не випадково починається саме з цієї його цитати.

ОДН с манифестом

Ми з цим також погодитися не можемо. Ми розуміємо, що далі так тривати не може. І саме Маніфест роботодавців України – і є нашою відповіддю на питання що і, найголовніше, як робити, щоб змінити ситуацію в країні!

Саме це – програма прискореного економічного розвитку України, написана нами – роботодавцями практиками. Ми вже успішно презентували його широкій громадськості, кандидатам у Президенти, лідерам фракцій у ВР. А тепер настав час дій. Саме Маніфест роботодавців містить відповіді на найгостріші питання розвитку вітчизняної економіки.

І насправді це не просто красива обкладинка чи документ. Ми можемо сьогодні згадати історію того, коли ми у 2011 році об'єдналися, прийняли перший Маніфест роботодавців та перемогли. Ми поставили собі цілі, зокрема, снизити ЄСВ, прийняти новий Митний кодекс та закон про "єдине вікно" на митниці, запровадити систему автоматичного відшкодування ПДВ, зменшити кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. І все це вже зроблено!

зал с манифестом

Сьогоднішній Маніфест роботодавців є логічним продовженням того документу. Дозвольте зупинитися на кількох його ключових ініціативах.

Чому має бути прийнятий закон «Купуй українське, плати українцям». Останніми роками українська економіка через застосування неринкових цін та тарифів на товари та послуги державних монополій держава сконцентрувала значний фінансовий ресурс, який витрачає на закупівллю імпортної продукції та стимулювання створення робочих місць за кордоном.
У той же час за розумної державної політики, якщо реалізувати нашу ініціативу «Купуй українське, ці кошти могли би стати чи не найбільш вагомим інвестиційним ресурсом для української економіки. І мають ним стати.

У 2018 р. загальний обсяг публічних закупівель сягнув 850 млрд грн. – це понад ¼ ВВП. За оцінками ФРУ, понад 70% з цієї суми сплачується закордонним постачальникам та підрядникам/субпідрядникам. Це близько 600 млрд грн., або понад $22 млрд на рік.
За умови впровадження стимулів для здійснення публічних закупівель у компаній, що працюють в Україні, саме ці кошти можуть стати основним ресурсом для інвестицій, а отже і довгострокового економічного розвитку.

Зокрема, при спрямуванні на внутрішнього виробника 50% коштів з публічних закупівель, які сьогодні йдуть закордонним постачальникам, такий додатковий ресурс становитиме майже $11 млрд на рік. Такі кошти дозволять створювати в Україні близько 65 тис. високотехнологічних робочих місць на рік, що через мультиплікатор може дати роботу щонайменше 300 тис. людей на суміжних виробництвах. А це, в свою чергу, дозволить зупинити масову міграцію людей з України.

Чи не найбільшою проблемою ведення бізнесу підприємці називають відсутність дешевих довгих кредитів. Бачимо шляхи вирішення і цього питання. Мінфін та НБУ мають працювати єдиною командою на розвиток України. Наразі ж вони, на жаль, працюють такою собі командою-пилососом, яка висмоктує кошти з реального сектору економіки.

Через інструменти ОВДП та депозитних сертифікатів під дуже привабливі - 18 та більше – відсотків впродовж 2018 року було вилучено з кредитного ринку близько 240 млрд грн. Та вже у поточному році тільки ОВДП розміщено на понад 100 млрд. грн.
Ставка рефінансування в Єврозоні сьогодні 0%, в Угорщині 0,9%, у Румунії 2,5%. Рівень інфляції у 2018 р. в Єврозоні 1,66%, в Угорщині 2,9%, в Румунії 3,3%. Тобто – зверніть увагу - у більшості країн рівень ставки рефінансування нижче рівня інфляції.
Виключення – це Україна, де при інфляції 9,8% облікова ставка становить 18%.

Така політика вбиває економіку і передусім промисловість. Банки мають обслуговувати промисловість, а не промисловість банки, адже це веде до знищення економіки.

За умови зменшення облікової ставки НБУ, скажімо, до 12% та відповідного зменшення процентів, під які розміщуються ОВДП та кошти під депозитні сертифікати НБУ, за нашими оцінками, обсяги таких розміщень могли б зменшитись вдвічі. Тобто на ринку б з'явився додатковий кредитний ресурс на суму понад 120 млрд грн.

Зазначений ресурс в 1,5 рази перевищує загальний приріст кредитів нефінансовим корпораціям протягом 2018 року.
Спрямування додаткового ресурсу в 120 млрд. грн. на кредитування саме виробництва дозволило б:

- суттєво знизити ставку на кредити (наразі 17,7%);

- створити 25-30 тис. додаткових робочих місць.

Наша задача – змінити 99 статтю Конституції, Закон Про НБУ, Статут НБУ з тим, щоб визначити основною функцією НБУ поряд із забезпеченням стабільності гривні також досягнення економічного зростання та максимальної зайнятості шляхом надання 
Фахівці стверджують, що експорт формує 50% міжнародного іміджу країни.

Ми впевнені, що першочергове завдання - збільшення частки несировинного експорту та використання інструментів його підтримки.
Найяскравіше про сировинну структуру товарного українського експорту говорить те, що наразі його тонна коштує $ 317. А одна тонна товарного імпорту більше ніж удвічі дорожча ($ 776).

Слайд тонны двигателя 1
Якщо ж порівняти вартість однієї тони реактивного турбодвигуна з основними товарами українського експорту, то вона за ціною дорівнює 1740 тон соняшникової олії або 7810 тон кукурудзи.

Тож за рахунок ефективного функціонування Експортно-кредитного агентства, створення експортних переробних зон Україна здатна досягти різкого збільшення обсягів експорту та покращення його структури.

На жаль, незважаючи на наші постійні вимоги, наша країна досі залишається чорною дірою на мапі ЕКА в Європі.


Карта ЕКА 1
Запуск ефективного функціонування ЕКА, хоча б на рівні надання гарантій та страхування несировинного експорту, дозволить просувати український експорт з високою доданою вартістю та інтелектуальною складовою. А його щорічне зростання може бути не нижче 10% до 2025 р. та 5% з 2025 р. до 2030 р.

За умови досягнення зазначених у Маніфесті темпів зростання експорт має досягти $110 млрд на рік до 2030 року.
Інші пункти Маніфесту роботодавців містять не менш важливі для української економіки завдання.

Економічну політику країни мають формувати не тимчасові політичні фігури, а ті, хто створює робочі місця, платить податки та бачить довгострокову перспективу. За нами –наші люди, виробництва, громадськість.

Якщо наш план економічного розвитку буде спільними зусиллями реалізовано, країна отримає новий поштовх до розвитку, нові виробництва та робочі місця, вищі зарплати і соціальну стабільність. А українці – стимул жити та працювати в Україні.

І якщо політики цього не зрозуміють, нехай не очікують, що на цих або парламентських виборах їх радо зустрічатимуть на наших заводах та фабриках. Адже для того, щоб план прискореного економічного зростання України став реальністю, він має стати програмою дій для Президента, Прем'єра, депутатів Верховної Ради.

Саме тому ми закликаємо владу до негайних дій, реальних дій задля ДОБРОБУТУ ДЛЯ ВСІХ.

Ми звертаємося до кандидатів у Президенти.

Шановні Петре Олексійовичу, шановний Володимире Олександровичу! Досі гратися з країною у популістичні ігри! Час зрозуміти, що часу в нас немає! Усвідомте серйозність викликів, що постали перед нашою країною! Будь-який результат виборів не має розколоти Україну. Ми всі повинні об'єднатися заради спільного добробуту та розвитку. І нам є наколо чого обєднуватися.

А від кандидатів у Президенти ми чекаємо відповіді на нашу ініціативу. Сьогодні важливі змісти та стратегії, а не батли та бігборди.
Шановні народні депутати, лідери фракцій! Нами сформовано перелік законопроектів, які потребують вашої негайної уваги та прийняття у Парламенті для того, щоб економіка України мала змогу розвиватися, а люди – отримувати гідні умови праці та зарплату!

Досить стелити червону доріжку товарним кредитам та чекати як мани небесної чергового траншу, на який потім купувати імпортну техніку та наймати іноземні компанії для роботи в Україні.

В Україну мають приходити інвестиції, нові технології, зростати локалізація виробнитцва та створюватися нові робочі місця.
Українські черноземи мають обробляти українські трактори, українській врожай – збирати українські комбайни, на виклики при надзвичайних ситуаціях – прилітати українські гелікоптери, вулицями українських міст – їздити українські трамваї, тролейбуси та автобуси. Український газ – піднімати українські компресори та азотні станції. Нашу землю має боронити українська військова техніка. Виробляти електроенергію – українські турбіни. Повітряні рейси обслуговувати – українські літаки.

Українці заслуговують на те, щоб не їхати шукати долі за світ очі, а гідно працювати у рідній країні, жити стабільним, повним та радісним життям!

Українські роботодавці готові працювати заради ДОБРОБУТУ ДЛЯ ВСІХ! Та закликають до цього усіх однодумців.

Разом зможемо!