Блог Олійника Дмитра

Дмитро Олійник

Голова Ради ФРУ, голова спостережної ради ВАТ «Ветропак Гостомельський склозавод»

16
Травень

Дім, де лагодять серця

Автор Дмитро Олійник, 16.05.2018

Сьогодні під час візиту Прем‘єр-міністра до Центру дитячої кардіології та кардіохірургії я знову відвідав місце, де живе надія. Як голова опікунської ради центру я часто тут буваю, однак не перестаю дивуватися професійності та людяності команди, яка тут працює.
В Україні щороку народжується понад 5 тисяч дітей з проблемами серця. Багатьом із них операцію необхідно робити ще у перші години життя. І саме тут їм надають всю необхідну допомогу, а їх батькам – підтримку.
Лікаріцентру на весь світ відомі надскладними операціями. За їх кількістю та складністю він на першому місці в Європі серед дитячих кардіоклінік. Керує закладом професійний хірург Ілля Ємець. Саме він першим в Україні провів радикальну корекцію вади серця одномісячному пацієнтові. Його команда дійсно вражає. Ці люди, без перебільшень та алегорій, тримають у руках маленькі серця та життя.
Їх професійні…

02
Квітень

Таїланд називають «країною тисячі усмішок». І мені здається, не лише тому, що її мешканці завжди усміхнені та привітні. Економіка Таїланду також розвивається із усмішкою. Така собі усміхнена економіка з розміром ВВП у майже $ 438 мільярдів у 2017 році, що займає 27-е місце у світі. А ще кілька десятиліть тому аграрна екзотична держава здебільшого була відома у світі як постачальник екзотичних фруктів, рису та креветок.
Що ж сталося в країні такого, що сьогодні доля промисловості в Королівстві Таїланд складає понад 44%?!
За прикладом першої хвилі «азійських тигрів» - Південної Кореї, Сінгапуру, Гонконгу та Тайваню - уряд Таїланду взяв курс на залучення інвестицій та зменшення податкового навантаження на бізнес.
Для малого бізнесу з доходом у $ 5000 на рік – податок нульовий.Для великих профільних інвесторів - ціла система стимулів та сприяння продажам на власному ринку у 70 мільйонів населення.
І, звісно ж, курс на індустріалізацію. Уряд Таїланду розумів, що випустити…

19
Березень

Те, що сталося минулої п’ятниці в офісах Нової пошти, набуло небувалого розголосу у суспільстві. Вже давно не спостерігав такої єдності в оцінках: компанію підтримали депутати, бізнес, урядовці, лідери громадської думки, журналісти, звичайні користувачі соцмереж.

Владі дають зрозуміти: ані бізнес-середовище, ані суспільство в цілому не готові миритися з тим, що силові структури замість боротьби з терористами та криміналітетом займаються тим, що «кошмарять» бізнес. В даному випадку – бізнес, який дає роботу 23 тисячам осіб, сплатив 2.3 мільярди гривень податків за минулий рік та сплачує 10 мільйонів щодня сьогодні.

Будь-які втручання такого рівня не лише вкрай негативно позначаються на інвестиційній привабливості країни в очах іноземних інвесторів, а й, перш за все, стають черговим сигналом для вітчизняних підприємців: наступним можеш стати саме ти, тож навіщо втілювати тут свої ідеї та вкладати свої гроші?

Відтік із країни як робітників, що шукають кращої долі за кордоном, так і інвесторів, що закривають свій бізнес, вже…

23
Лютий

Кажуть, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Ситуація, що склалася навколо заборони грального бізнесу в Україні  в 2009 році, на мій погляд, яскраво доводить влучність цього вислову.

Нагадаю, майже 9 років тому Верховна рада прийняла Закон про заборону грального бізнесу в Україні. Таке рішення народні обранці пояснили турботою про добробут співгромадян і суспільну мораль. Заборона не була остаточною – Кабінету міністрів доручалося протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим законом розробити і внести на розгляд Верховної ради законопроект про діяльність з організації та проведення азартних ігор у спеціально відведених для цього гральних зонах. Але зроблено цього так і не було.

Минуло вже майже 9 років і гральний бізнес в Україні продовжує функціонувати в найгіршому з можливих варіантів – формально ніким неконтрольований, а неформально – у вигляді джерела брудних прибутків для тих, хто при владі та «в долі», Він не приносить легальних грошей в бюджет, але несе горе та зубожіння українським…

15
Лютий

Інформаційний простір цього тижня надзвичайно насичений дискусіями навколо спільної заяви Федерації роботодавців та інших бізнес-об’єднань і виробників про оголошення недовіри Максиму Нефьодову та вимоги про його звільнення.

Особливо багато дискусій точиться у соцмережах, де сучасні "реформатори" проводять більшу частину свого робочого часу.

Хтось каже, що забагато уваги ми приділяємо одній особі. Поясню, чому так відбувається.  Просто сталося так, що саме ця людина яскраво уособлює те, з чим ми та ті, хто поділяє нашу думку про шляхи розвитку країни та економіки, категорично не згодні.

Багато хто в уряді вважає, що Україна не зможе вижити без міжнародної фінансової допомоги. А ми розуміємо так: якщо ми зробимо структурну перебудову економіки, то спільно з міжнародною  допомогою ми виживемо та будемо розвиватися.  Без структурної перебудови економіки наша відповідь – ні!

І саме в цьому полягає ключове протиріччя між нами і нашими однодумцями та більшістю…

25
Січнь

Минулої середи нас з колегами запросили на засідання Нацкомітету з розвитку промисловості, де розглядався проект Стратегії розвитку промислового комплексу України.

Зібралося багато людей, які десятиріччями розвивають українську промисловість. Усі з нетерпінням чекали на певний документ зі свіжим поглядом на ситуацію, який окреслив би шлях до майбутнього прориву у промисловості. Адже його понад рік розробляла команда на чолі з першим заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі Максимом Нефьодовим, людиною, яка вважає себе ледь не першим реформатором в країні та відповідає за промисловість.

Довгоочікувана мить і ми тримаємо в руках цей магістральний, так би сказати, документ. Що ж ми бачимо?

Замість стратегії – близько двадцяти сторінок, більша частина з яких, судячи за давністю наведених у них даних, була знайдена десь у паперових архівах. Типу такого нафталінового мотлоху: «... на початку 1990-х років країни колишнього «соціалістичного табору» і тим більше нові європейські держави, що утворилися замість СРСР, знаходилися в співставних…

24
Січнь

Чи є шанс у сьогоднішньої України вижити без промисловості? Звісно, ні. Чи зможе українська промисловість відновити свою колишню міць без протекціонізму? Безумовно, ні!

Чому виникла необхідність у законопроекті №7206, який сьогодні відомий під назвою "Купуй українське, плати українцям"?

Він фактично є висловленням протесту українського ділового середовища та депутатів проти ситуації, що склалася. Ми не погоджуємося з діями "похоронної команди" на чолі з першим заступником міністра економічного розвитку і торгівлі України Максимом Нефьодовим, дії якої призвели до штучних перепон на шляху вітчизняних промисловців до перемоги у держзакупівлях. Поясню свою думку. В Україні наразі існує певна "монополія грошей", по суті головними інвесторами є державні концерни, такі як Укрзалізниця, Укргазвидобування, енергетичні підприємства та органи місцевого самоврядування, адже саме в них є гроші на державні закупівлі.

Щороку сума коштів, які витрачаються на закупівлі сягає 275 млрд грн, а це - майже 12% ВВП, з яких приблизно 105 млрд виводяться з України, бо припадають…

16
Серпень

Країна "ВИКОНУЮЧИХ ОБОВ'ЯЗКИ"

Автор Дмитро Олійник, 16.08.2017

Держава і Ми, громадяни, маємо взаємні обов'язки. Ми сплачуємо податки та боронимо державу. Вона забезпечує нам гідні, в першу чергу, безпечні умови життя. Плюс, за наші гроші допомагає вижити тим, хто самостійно не в змозі цього робити, у кого обмежені можливості.

Довгий час з державою у нас була гармонія - консенсус взаємного обману. Громадяни робили вигляд, що вони сплачують податки і не крадуть колгоспного. Держава робила вигляд, що вона забезпечує гідне життя. Але "таємне" стало очевидним. Особливо, коли в 2014 році громадяни пішли боронити свою державу від агресора, не імітуючи, а ризикуючи своїм життям. Натомість держава так і продовжує, за старою звичкою, імітувати виконання своїх обов'язків. На цьому гармонія і завершилася. Залишки довіри до держави, до її майбутнього тануть як лід на екваторі, а імітація державою виконання своїх обов'язків перетворюється на театр абсурду. Ми - країна "ВИКОНУЮЧИХ ОБОВ'ЯЗКИ".

Давайте порахуємо "в.о": міністерство охорони здоров'я - в.о, МінАПК - в.о,…

07
Лютий

Председатель совета Федерации работодателей Украины Дмитрий Олейник рассказал редакции «К:» о планах модернизации страны, путях преодоления коррупции и важности национального протекционизма

В сентябре 2016 года главой Федерации работодателей Украины (ФРУ) снова стал Дмитрий Олейник, сменив на этом посту бизнесмена Дмитрия Фирташа, в бытность которого занимал должность заместителя главы ФРУ и курировал экономический блок.

Дмитрий Олейник также координирует разработку мероприятий по адаптации отечественного бизнеса к условиям, предусмотренным Соглашением об ассоциации между Украиной и ЕС. Он одним из первых среди руководителей общественных объединений промышленников , предпринимателей и работодателей, предложил создать институт бизнес-омбудсмена в Украине и в данный  момент входит состав наблюдательного Совета бизнес-омбудсмена.

- Дмитрий Николаевич, расскажите, пожалуйста, о Плане модернизации Украины. Каковы его основные положения?

- Существует программа модернизации страны, и план модернизации страны. Эти два документа составляют одно целостное видение развития Украины .

К созданию программы модернизации мы привлекали западных экспертов. Она базируется, в первую очередь, на…

03
Лютий

Голова одного з найвпливовіших в Україні бізнес об'єднань про те, що потрібно зробити Україні, щоб досягнути рівня сусідніх держав. Дмитро Олійник констатує, що викликів для України сьогодні набагато більше, ніж досягнень. 

- Ви очолюєте Федерацію роботодавців України. Чого чекає бізнес у 2017 році? Які економічні настрої та прогнози?
На жаль, за два останні роки Україна стала біднішою більш ніж у 2 рази. Щоб це відчути навіть не потрібно дивитись на статистику. Ми катастрофічно падаємо униз, точніше, - продовжуємо падати. Для того, щоб говорити про зростання економіки в Україні, необхідно займатися національною промисловістю, особливо переробною та високотехнологічною. Але для цього, спершу необхідно «приземлити» владу, адже складається враження, що народ і уряд живуть на різних планетах.

В Україні має з'явитися нова національна ідея, на кшталт, «Що не візьмеш у руки, все «Made in Ukraine». Коли цей національний бренд буде по усьому світові, тоді ми будемо дуже легко…