24
Листопад

Міжнародні економічні угоди: як ми втрачаємо економіку

Автор  Дмитро Олійник, 24.11.2018

Економічний розвиток будь-якої країни безпосередньо залежить від політичних чинників, тобто від умов, які запропонував уряд цієї країни її народу.

В Україні через недолугі політичні обставини руйнується промисловість та страждає економіка.

Минуло трохи більше року як у повному обсязі набула чинності Угода про Асоціацію між Україною та Євросоюзом, переговори про яку тривали 10 років. Але чи потрібна Європі, розвиненій і самодостатній, розвинута і самодостатня Україна як повноцінний член, а не як сировинна країна з мінімальною доданою вартістю продукції?

Політики усіх рівнів використовували Угоду з ЄС для досягнення політичних дивідендів і симпатій виборців, ігноруючи економічні наслідки для національних інтересів.

Ні, я не заперечую, що майбутнє України саме у Європейській Спільноті. Але хочу зазначити, що як і 10, і 5 років тому, зараз знаходиться немало політиків-недержавників, які використовують Угоду про Асоціацію з ЄС з метою політичних маніпуляцій.

І майже ніхто ні тоді, ні зараз не переймався і не переймається тим, що ж для української економіки означає економічна частина цієї Угоди, (головне, що сама Угода є, а розвиток державної економіки не цікавить).

Переймалися і переймаються цим питанням бізнес, підприємці, промисловці. Тобто ті, на кому негласно за будь-якої влади лежить відповідальність за економічний підйом країни та добробут громадян. Уряд же, в свою чергу, повинен сприяти, розвитку підприємництва, промисловості, високих технологій. Створювати найкращі умови для ведення бізнесу.

Ще у 2014 році Федерація роботодавців України підготувала аналіз розділу 4 Угоди Асоціації з ЄС Торгівля. Питання пов'язані з торгівлею.

На жаль, у нас з'явилася можливість аналізувати документ лише після його парафування. Тож жодним чином ми не могли вплинути на його якість. Вже на початку досліджень аналіз погодженого варіанту 4 Розділу Угоди показав низку ризиків для української економіки, передусім через наявність диспаритету в умовах взаємного доступу на ринки. Зокрема, в частині застосування тарифних обмежень, а також нетарифних заходів, наприклад, квот. Які стосувалися, як правило, товарів агропромислового сектору. Особливо із високою доданою вартістю та глибокою переробкою. Приклади конкурентних українських товарних позицій, щодо яких обмежувальні заходи збережені: квоти було передбачено практично для всієї продукції тваринництва, зокрема, практично для будь-якого виду м'яса, але не тільки: наприклад, для продукції з обробленого молока – 2 тис. тонн/рік, для молочних паст – 250 тонн/рік (це майже нічого). Крім того, для крохмалю - 10 тис. тонн/рік, цукру – 20,7 тис. тонн/рік, цукрових сиропів – 2 тис. тонн/рік, солоду та пшеничної клейковини – 7 тис. тонн/рік, оброблених томатів – 10 тис. тонн/рік. Це дуже мало. А, наприклад, для сирів в рамках такої "вільної торгівлі" було передбачено досить суттєві мита – близько 1,5 €/кг.

Це не приховані дані. Вони є на сайті Євроінтеграційного порталу (портал розроблений коштом Європейського Союзу в межах Проекту Підтримка впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС), на сайті МЕРТ.

Квоти встановлено на 5 років, тобто до 2021 року. І на сьогодні у керівництва країни немає чіткого розуміння, як ці квоти переглядатимуться починаючи з 2021 року.

Ігноруються усі заклики бізнесу далі продовжити формулювання позиції української сторони щодо квот на сільськогосподарську продукцію.

Також ми проаналізували структуру ключових позицій експорту та імпорту між Україною і ЄС. До України з ЄС імпортуються, переважно, товари високотехнологічної групи з високим рівнем доданої вартості (як приклад: продукція машинобудування, медичні препарати). Без врахування реекспорту газу високотехнологічний імпорт з ЄС до України складає понад 70%. А з України до ЄС експортується переважно сировина. Частка сировини в експорті України до ЄС більше 75%.

Звільнення від справляння мита саме сировинних товарів при експорті до ЄС, за неконкурентних умов для бізнесу, 100% призведе до закріплення за Україною статусу сировинного придатку. На фоні деіндустріалізації імпорт високотехнологічних товарів й надалі зростатиме. Відповідно, зростатиме негативне співвідношення імпорту з ЄС з нашим експортом. Хіба це – рівноправне партнерство?

З позиції бізнесу ми запропонували ініціювати переговори з представниками Європейської Спільноти щодо перегляду деяких положень Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, адже можливість такого перегляду передбачена у ст. 481, п. 1.

Тоді ж я мав честь спілкуватися з одним із єврокомісарів. Я показав йому наше дослідження та запитав: "Скажіть, з точки зору паритетності – хіба це не асиметричні відносини між Україною і Європейським Союзом? Усі ринки є конкурентними, вони можуть і повинні прагнути мати взаємовигідні відносини, щоб не було дискримінації окремих учасників ринку однієї Спільноти. Але ж в Угоді заздалегідь закладено програшний для України варіант". Тоді цю несправедливість побудови відносин "Україна – ЄС" я сприйняв дуже гостро, рівносильно побудові відносин із позиції сили. Адже на той час ми вже мали досвід партнерства, коли "старший" брат до нас ставився, як до "молодшого".

Відповідь єврокомісара була дуже проста, я її пам'ятаю і дотепер: "Це погодив ваш уряд, який згідно Конституції діє від імені усього народу". І порадив тиснути саме на Уряд. Але ж народ для того і обирав керівництво держави, щоб воно добросовісно виконувало свої функції - сприяло розвитку і поліпшенню життя того ж народу. Не через тиск чи Майдан, а добровільно та відповідально.

На цьому моменті можна просто зажуритися, що наші державники тоді не спромоглися відстояти українську національну позицію, і стоячи поаплодувати чиновникам Європейського союзу за те, що якісно відстояли економічні інтереси свого ринку.

У нас не може нормально діяти Закон про державну допомогу суб'єктам господарювання, який було прийнято відповідно до зобов'язань згідно Глави 10, розділу 4 "Про зону вільної торгівлі". Не розроблено критерії допустимості держдопомоги окремим галузям економіки.

І дійсно ніхто не думає про те, як після 2021 року будуватиметься торговельна політика з ЄС. А вивести певну формулу можна лише тоді, коли буде проведено аналіз торговельних відносин з Європейським Союзом та визначені ризики і переваги такої угоди.

Федерація роботодавців України надзвичайно занепокоєна цим фактом.

На даний момент я вважаю, що ми як суспільство, як роботодавці, як бізнес просто зобов'язані тиснути на керівництво держави, щоб відстоювати національні політичні і економічні інтереси, навіть за умов уже підписаної Угоди. Оскільки ми маємо право переглядати її в частині річних квот та інших механізмів, саме зараз прикладаємо усі зусилля для реалізації цих можливостей.

Світ надзвичайно конкурентний: країни конкурують за інвестиції, за нові технології, за освічених людей. Безробіття є однією з найболючіших соціально-економічних проблем будь-якого суспільства, незалежно від рівня розвитку. І головне, що відбувається зараз в Україні – ми втрачаємо висококваліфікованих працівників, зневіра яких штовхає їх залишати Батьківщину. Україна стає абсолютно непривабливою для іноземного інвестора, завдяки негативним економічним, політичним факторам і війні.

Реалії експортної діяльності України такі, що ми вивозимо здебільшого те, що в нас виросло: зернові культури (кукурудзу і пшеницю), олійні культури (в першу чергу, сою) та олію (в основному, соняшникову). Їхня спільна частка перевищує 90% в аграрному експорті.

Але при цьому Україна примудряється ще бути імпортозалежною аграрною державою. Ми купуємо у Білорусі м'ясо, масло, з Польщі веземо овочі і фрукти і навіть сало!

Особливі ризики ми вбачаємо і в проекті угоди про ЗВТ з Туреччиною, яку наразі готує Уряд. Ця країна має дуже потужну економіку, яка стрімко та, в гарному для Туреччини сенсі цього слова, агресивно розвивається. Але чи готова слабка українська економіка до такої жорсткої конкуренції? Відповідь очевидна – ризики необхідно мінімізувати. Але системних консультацій з бізнесом Уряд із цього приводу не веде. Тож маємо ще одну реальну загрозу інтересам вітчизняного промислового виробника.

Це те, куди нас штовхає конкурентний світ. А стратегія держави повинна бути направлена на розвиток промисловості з конкурентоздатною продукцією на рівні світових стандартів. Що сприятиме створенню робочих місць для високваліфікованих працівників.

Тому з метою запуску усіх необхідних механізмів для рівноправного партнерства Україна-ЄС одним із ключових пунктів Маніфесту роботодавців України є проведення аудиту ключових міжнародних економічних угод та зобов'язань України, їх перегляд в частинах, що суперечать комплексній стратегії економічного розвитку і реіндустріалізації України.

Підготовлено для НВ Бізнес