06
Лютий

Міжнародні угоди і зобов'язання України мають працювати на наших виробників

Автор  Руслан Іллічов, 06.02.2019

Трохи хочу загострити нашу дискусію та на свіженькому прикладі довести, чому ми, як роботодавці та виробники праві, коли ставимо на меті ціль ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ КЛЮЧОВИХ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УГОД ТА ЗОБОВ'ЯЗАНЬ УКРАЇНИ та їх перегляд в частині, що суперечить комплексній стратегії економічного розвитку.

Сьогодні деякі наші колеги дискутують щодо загрози прискорення підписання ЗВТ з Туреччиною. По-перше, через незрозумілість для бізнесу переговорної позиції щодо умов Угоди, по друге – через відсутності чіткого бачення наших економічних переваг. Єдине, що зрозуміло, Україна та Туреччина взаємно відкриють ринки промислових товарів,

а далі все вже буде залежати від конкурентоздатності та можливості бізнесу обох країн.

Урядовці кажуть про постійні консультації з бізнесом. Ми говоримо зворотне. Більш того, 28 січня ФРУ офіційно звернулося до Міністерства економіки з пропозицією обговорити публічно ризики та переваги на Національному та регіональному рівнях положення Угоди та механізми їх реалізації.

А тепер УВАГА! Цитую відповідь МЕРТ за підписом Державного секретаря Олексія Перевезенцева. «Відомості, які містяться в документах, що складають переговорну позицію України...становлять службову інформацію і не підлягають розголошенню...» і саме цікаве - офіційну позицію української сторони, сформовану за результатами наукового дослідження та опитування вітчизняних товаровиробників і постачальників послуг, втілено у директивах, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 № 698-р.

Тобто Директиви 6 річної давнини!

А тепер, щодо переваг. Зрозуміло, що будь-яка країна, підписуючи Угоди по ЗВТ має на меті отримати збільшення обсягів експорту та покращення якості структури експорту. Міністр закордонних справ пан Павло Клімкін на зустріч з турецьким колегою Мевлотом Чавушоглу заявив, що від ЗСТ з Туреччиною виграють українські виробники продукції з доданою вартістю і майбутня ЗВТ з цим допоможе.

А ми вважаємо, що не виграють!

Пояснюємо чому. Поки наші урядовці користуються директивами 2012 року, за цей час Туреччина встигла реалізувати масштабну промислову стратегію.

Уряд цієї країни запустив в дію цілу низку стимулів та програм підтримки промисловості.

В Туреччині діють сотні зон технологічного розвитку для високотехнологічних галузей, ( до 2023 року – компанії в цих зонах звільнені від податку на прибуток отриманий від розробки ПО, досліджень, проектних робіт, зп. співробітників НІОКР звільнена від податків, 50 витрат на соціальне страхування покривається державою), організовані промислові зони (державабере на себе витрати на інфраструктуру для інвесторів) – їх більш 300, вільні зони.

На всій території Туреччини діють національні та регіональні схеми стимулювання інвестицій, які, в залежності, від вартості проекту та регіону і включать в себе цілу низьку стимулів: від звільнення податків при імпорті обладнання та комплектуючих до компенсацій частини вартості газу, електроенергії та води. А ще є ЕКА, підтримка виставкової діяльності експортерам, банк розвитку і багато іншого. І тому сьогодні в структурі 150 млрд. експорту товарів з Туреччини основним позиціями є текстиль ( біля 18%), транспортні засоби ( 15%) чи обладнання ( 15%). А в нас – зерно, метал та олія.

Україна не має сьогодні жодного дієвого інструменту підтримки промисловості та експорту у порівняні з Туреччиною. Турецькі промислові товари в режимі вільної торгівлі завжди будуть більш конкурентними через внутрішню підтримку. Ми порівняли однаковий за параметрами компресор українського виробництва і турецький, якій знаходиться в промисловій зоні. Різниця в собівартості майже 20 % при однаково умовних обсягах випуску. Навіть ціна на газ у турецького підприємства дешевша, ніж у нашого.

Тому ніякого «прориву» експорту продукції з високою доданою вартістю ця ЗВТ не принесе. Скоріш – навпаки. Як підтвердження – приклади двосторонньої торгівлі по деяким не сировинним групам товарів за 11 місяців 2018 року. 87 Засоби наземного транспорту: експорт в Туреччину – $457 тис., імпорт – $137 млн.,84 реактори ядерні, котли, машини: експорт в Туреччину - $20.2 млн., імпорт -- $149 млн., 94 меблі: експорт в Туреччину - $154 тис., імпорт -- $13 млн., і нарешті, 62 одяг текстильний: експорт в Туреччину - $188 тис., імпорт -- $43 млн.