17
Грудень

Чого нас має навчити новітня французька історія

Автор  Дмитро Олійник, 17.12.2018

Про ситуацію, що виникла у Франції, за останні кілька тижнів не написав хіба що лінивий. Не вщухають дебати щодо того, чи рух «жовтих жилетів» дійсно народився у самій країні, чи насправді пан Макрон – непопулярний у значної частини населення президент, хто стоїть за протестами "жовтих жилетів" у Франції: праві, ліві чи Росія.

Безумовно, всі ці питання мають право бути. Але ж штучних революцій не буває, для всього є передумови. Хіба може бути таке, щоб ще учора все в країні було чудово, і раптом – масштабні протести, перекриття доріг, спалені автівки та потрощені банкомати?

Зрозуміло, потім вже втрутитися в процеси можна і, на жаль, наш недружній північний сусід, зокрема, лише щасливий це зробити.

Однак, на мій погляд, головний висновок, який ми маємо зробити з новітньої історії наших французьких сусідів, це те, до яких наслідків може призвести відсутність взаємодії між владою, роботодавцями та профспілками в країні.

Найпростіше – подивитися на цифри. За словами міністра економіки і фінансів Франції Брюно Ле Мера, акції протестів "жовтих жилетів" завдали економіці дуже значної шкоди. "Це катастрофа для торгівлі, це катастрофа для нашої економіки. Це також криза нації", – сказав він представникам ЗМІ. Експерти кажуть, у ході маніфестацій збитки низки підприємств і торговельних центрів досягли 15-50% рівня їх звичайної у цей час року виручки. Федерація автоперевізників Франції оцінила свій збиток від блокад доріг в 400 млн євро.

Надзвичайний стан, за попередніми підрахунками уряду обійдеться державному бюджету у 8-10 мільярдів євро.
Ці цифри помітили всі. Мало хто звернув увагу, що, коли ситуація досягла критичної позначки, Макрон зустрівся з ключовими організаціями роботодавців країни, зокрема, нашими партнерами MEDEF, та профспілками.
Я розумію, чому так сталося. Влада, роботодавці та профспілки домовлялися щодо того, як знизити напруження в країні. Навіть уявляю, що саме, мабуть, говорилося під час зустрічі.
Президент: «Бізнес, ми всі можемо мати ще більші збитки з плином часу. Піднімайте зарплату і що ще ми можемо запропонувати суспільству?».

Бізнес: «Пане Президенте, ви разом із профспілками створили таку систему зобов'язань, коли економіка падає і люди світла в кінці тунелю не бачать. І інвестори залишають країну. Зніміть навантаження на бізнес, ми піднімемо зарплату».

Президент: «Профспілки, ви ж начебто народні лідери, це ж ваш хліб. Продемонструйте свій вплив на «жовті жилети» та здатність модерувати ситуацію, якщо це дійсно ваші люди».

Такі кризи можуть виникати саме коли влада не проводить консультації з профспілками, які представляють найманого працівника, та з роботодавцями є платниками податків та інвесторами.

Тоді, замість того, щоб прогнозувати можливі кризи та запобігати збиткам, доводиться терміново гасити напруження підручними засобами. Все це – наслідки відсутності спілкування, зокрема, соціального діалогу.

Якщо навіть у Франції, де Національна тристороння рада працює, трипартизм дає такі результати, навіть боюся уявити, які б наслідки мала Україна, якби соціальне напруження сягнуло таких висот.

Я вже про це казав на засіданні Уряду. Так, на 25 відсотків зросла середня заробітна плата в Україні за рік. Але ж наша економіка зростає набагато меншими темпами. 2,8 відсотки показує статистика. Ми, представники бізнесу, розуміємо свою відповідальність перед працівниками і підвищуємо та плануємо і надалі підвищувати заробітну плату. Але наші можливості обмежуються низьким зростанням економіки та продуктивності праці. Водночас, Україна постійно відчуває вкрай високий рівень конкуренції за трудовий потенціал з боку країн-сусідів, які надзвичайно швидко змінюють законодавство щодо трудової міграції.

При цьому Національна тристороння соціально-економічна рада в Україні вже довгий час повноцінно не працює. Тобто, не функціонує майданчик, який має бути ключовим для спілкування та пошуку компромісів між владою, роботодавцями і профспілками.
Тим часом криза вже стукає у наші двері. Повторення владою чужих і накопичення власних помилок, відсутність соціального діалогу та, відповідно, не вирішення соціальних протиріч – ось та вибухова суміш, яка може призвести до непередбачуваних наслідків у економічному та соціальному житті країни.

А при такій емоційній напрузі, яка існує зараз у нашому суспільстві, та кількості незареєстрованої зброї в країні, не факт, що протестувальники візьмуть з собою лише «жовті жилети».