21
Листопад

Нам потрібна реіндустріалізація

Автор  Олег Боярин, 21.11.2016

Промисловість і економіка в цілому в нашій країні знаходяться в стадії клінічної смерті. І для їх реанімації недостатньо прийняття знеболюючих у вигляді кредитів МВФ та точкової дерегуляції.

Тут потрібні більш радикальні заходи - стимулювання споживчого попиту і припливу інвестицій.

Україна, приєднавшись до Світової організації торгівлі (СОТ), буквально не дивлячись продала інтереси української промисловості за статус членства. Аналогічна ситуація повторилася при підписанні угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. Як наслідок - тільки в минулому році Україна втратила $15,8 млрд, або майже 30% товарного експорту, з них $4 млрд - втрата експорту в ЄС, незважаючи на дію ЗВТ.

Таким чином, наша країна повністю відкрила свої торгові кордони, паралельно скасовуючи будь-які стимули для інвестицій, такі як вільні економічні зони (ВЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР), і лібералізувавши торгівлю, тим самим не залишили вітчизняному виробникові шансів на виживання. Ми проігнорували той факт, що вільна торгівля між країнами з приблизно однаковим рівнем розвитку - сприятлива, в той час як асиметрична торгівля, що передбачає продаж сировини та імпорт готових товарів, як у випадку з Україною, - вкрай невигідна для країни - виробника сировини. Отже, в корені помилкова економічна політика українських управлінців, що йде врозріз з усіма світовими практиками і не має логічного обгрунтування, зробила умови роботи української промисловості заборонними для розвитку не сировинних, високотехнологічних галузей.

Виходом у цій ситуації може стати приплив інвестицій саме в реальний сектор економіки з чітким визначенням галузей драйверів з високою доданою вартістю і упором на їх розвиток. Де-факто, реіндустріалізація країни. Що це слово означає на практиці?

В першу чергу це створення умов - кращих, ніж в сусідніх країнах, що дозволять Україні зайняти за рівнем інвестиційної привабливості місце десь між Латвією і Кіпром, а не В'єтнамом і Тунісом. Йдеться про фіскальні стимули, які сприятимуть тому, щоб капітал не тільки залишався в країні, а й залучався ззовні за рахунок прямих іноземних інвестицій. Ця стратегія передбачає використання ряду інструментів, таких як індустріальні парки, СЕЗ і ТПР, як дієвого механізму розвитку малого і середнього бізнесу та еволюції економіки від сировинної до продуктової. Ця стратегія також вимагає радикальної податкової реформи - саме реформи, а не півзаходів, прийнятих парламентом, реформи, що має на увазі повну симпліфікацію податкової системи та податкового адміністрування, скасування податкових ям і лазівок, зниження податкового навантаження, що дозволить вивести з тіні значну частину економіки. Важливим інструментом у розвитку нашої промисловості міг би стати і Банк розвитку, і експортно-кредитні агентства на кшталт тих, що існують у багатьох країнах з успішною економічною моделлю.

Кращий спосіб позбутися від корупції - це побудувати здорову економіку. Ми ж крутимося в замкнутому колі: політична нестабільність, відсутність промисловості, відтік грошей, зростання корупції. Як з нього вийти? Можна спробувати його контролювати, але зупинити його реально тільки шляхом створення вигідного економічного розвитку. Слід використовувати сильні сторони України. У нас великий ринок - понад 40 млн населення, ми маємо у своєму розпорядженні хороший людський ресурс і потенціал розвитку, але в країні слабо розвинена інфраструктура інновацій. Панацеєю може стати прихід світових корпорацій, які почнуть використовувати Україну як зовнішнього виробничого майданчика і принесуть з собою технології і ноу-хау, які посприяють модернізації нашої промисловості і зростання експорту.

Так чи інакше, ключовим KPI держави повинна стати саме зайнятість. І якщо ми не будемо застосовувати в повній мірі всі перераховані інструменти, які є тільки малою частиною всього арсеналу зваженої промислової політики, якщо не сконцентруємося на реіндустріалізації країни, поточний формат, в якому сусіди будуть переманювати наших потенційних інвесторів, залучаючи нашу ж дешеву робочу силу, з нашої ж сировини виробляти товари з високою доданою вартістю, продаючи їх нам же і згодом радо надаючи нам же зароблені на імпорті готових товарів в Україну гроші в якості позик і фінансової допомоги, замкнеться в порочне коло.

Саме процвітаюча і інвестиційно-приваблива економіка - це найкраща пропаганда для наших сусідів, які можуть потенційно стати нашими інвесторами. Таким чином, тільки відродження промисловості, а з ним і економічного зростання всієї країни може стати передумовою до вирішення геополітичних проблем, в тому числі ситуації на сході. Адже економічні інтереси, як відомо, в сьогоднішньому світі набагато сильніше політичних і здатні перекроїти історію врозріз будь-яким політичним амбіціям.

Джерело: Новое время