Україна-ЄС Фото: ФРУ
07.11.2014

ЄС, Україна та Росія: перспективи створення єдиного ринку

3 листопада у Відні пройшов другий круглий стіл у рамках програми "Укдраїна в Європі: мир і розвиток". Організаторами заходу стали Німецько-Український форум та Федерація роботодавців України. Основною темою міжнародної зустрічі стали питання перспектив створення єдиного ринку ЄС, України та Росії.

Виступаючи на форумі, Голова ФРУ Дмитро Фірташ відзначив, що формування спільного ринку України, Росії та ЄС може стати основою для пошуку шляхів врегулювання конфлікту в Україні.

"Ми, як бізнес, повинні дивитися вперед і ставити реальні цілі. Було б добре об'єднати можливості, створити загальний ринок Митного союзу, України та ЄС. Це дозволить Україні отримати технології, інвестиції та отримати вигоду від розвитку транзитних коридорів між Європою і Азією", – зазначив Голова Федерації роботодавців України.

Понад 100 учасників із Німеччини, Австрії, України та Росії, які обговорювали створення спільного ринку від Лісабона до Владивостока зійшлися на думці, що об'єднання ринків ЄС, ЄАЕС і України у єдиний економічний простір із загальними технічними стандартами, умови торгівлі в якому будуть вигідні всім сторонам, зможе відновити довіру між країнами.

Водночас, Голова Федерації роботодавців України Дмитро Фірташ вважає, що в нинішній ситуації, коли політики не можуть знайти шляхи виходу із кризи, бізнес повинен зайняти активнішу позицію. "Українському, російському та європейському бізнесу необхідно зрозуміти, що якщо політики не можуть вирішити проблему, її повинен почати вирішувати бізнес", – сказав Дмитро Фірташ.

Лідери ділових кіл ЄС також виступають за створення єдиного економічного простору в регіоні. Один із ініціаторів проведення круглого столу, глава Німецько-української парламентської групи в Бундестазі Карл-Георг Вельманн зазначив, що необхідною умовою для встановлення миру в Європі є розвиток економічного партнерства в регіоні. "Ми всі – ЄС, Україна і Росія – повинні знайти спільне рішення, яке дозволить врегулювати ситуацію. Таке рішення має влаштовувати всі сторони, і їм може бути створення спільного ринку Європейського Союзу, України та Росії, Митного союзу", – сказав Карл-Георг Вельманн.

Голова Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін зазначив, що санкції чинять негативний вплив на фінансовий стан та технологічний розвиток російських компаній. При цьому послаблення російської економіки може позначитися на економічній стабільності країн ЄС. "Якщо російські компанії почнуть оголошувати дефолти, то в першу чергу постраждають європейські кредитори і інвестори, у яких в заставі знаходяться акції російських компаній", – сказав Олександр Шохін.

Водночас, глава Німецько-Українського форуму професор Райнер Лінднер зазначив, що бізнес країн ЄС, України та Росії розуміє необхідність проведення діалогу для якнайшвидшого врегулювання ситуації. В результаті загострення політичного конфлікту втрачають економіки і ЄС, і Україна та Росії. А свобода переміщення товарів, послуг, технологій, фінансового і людського капіталу в єдиному економічному просторі ЄС, ЄАЕС і України може знову відновить мир і дасть поштовх до розвитку бізнесу, а також створенню нових робочих місць, вважає Райнер Лінднер.

"Лише цього року експорт з Німеччини в Росії впав на 16%, це 7 млрд. євро, які ми не експортували, а в Україні експорт скоротився на третину. Тому політики, які несуть відповідальність за вирішення цих питань, повинні продовжувати шукати політичне рішення конфлікту", – зазначив глава Німецько-Українського форуму.

Проведення серії круглих столів "Україна в Європі: мир таі розвиток" ініціювали голова Німецько-Українського форуму Райнер Лінднер та голова Німецько-Української парламентської групи в Бундестазі Карл-Георг Велльманн. В роботі круглого столу 3 листопада у Відні також взяли участь Комісар Евмрокоміссіі з питань підприємництва та промисловості (2004-2010 роки) Гюнтер Ферхойген, міністр економіки і технологій Німеччини (2005-2009 роки) Міхаель Глос, Голова Федерації роботодавців України Дмитро Фірташ, Президент Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін, Віце-президент асоціації BusinessEurope, Президент Конфедерації роботодавців Латвії Віталійс Гавріловс, Голова Німецького агропромислового альянсу Франц-Георг фон Бюссе.

Другу частину круглого столу було присвячено перспективам розвитку агропромислового комплексу України в контексті збереження ринків у країнах Євразійського економічного союзу та після підписання Угоди про Асоціацію Україна-ЄС. Також пройшла панель, присвячена питанням підготовки кадрів для агропромислового комплексу України.

Ми наводимо основні тези виступів учасників та текст підсумкового меморандуму. Прочитати їх ви також можете у випуску журналу ФРУ "Голос бізнесу" за листопад 2014 року.

Oblogkanov

Карл-Георг Вельман, депутат німецького парламенту, голова Німецько-української парламентської групи

Україна знаходиться в складному становищі, необхідні регіоналізація і децентралізація, і Україна зобов'язана провести реформи відповідно до договору про Асоціацію.

В останні дні в Україні мають місце такі події, які не є хорошими для нас. Я маю на увазі вибори в східній частині України. Захід відмовився визнати результати цих виборів. Ми всі проти санкцій, санкції не досягають своїх цілей. Але ми повинні сказати, що якщо цей розвиток не зупиниться, то скасування санкцій буде неможлива.

Ми повинні створити ситуацію, коли всі учасники конфлікту – Росія, європейці, Україна – виграють в результаті цього спільного рішення. І такі можливості об'єктивно існують. Набагато краще торгувати один з одним і заробляти гроші, ніж стріляти один в одного. Ми повинні прагнути до спільного ринку. Звичайно, ми, європейці, допустили помилки, також як і росіяни. Помилки були допущені тому, що сторони не говорили один з одним.

Зараз з боку приватних підприємців чутно: ми несемо відповідальність за свою країну, і ми можемо відновити країну тільки за допомогою іноземних інвестицій. Я думаю, що це правильний шлях [створення гарантійного фонду для захисту зарубіжних інвестицій в малі та середні підприємства в Україні, ініціатором якого виступив Д. Фірташ], про який ми повинні говорити з українцями, з Федерацією роботодавців України. І також ми повинні почати діалог з Росією.

Від декларацій необхідно перейти до конкретних проектів у сільськогосподарській сфері. Сьогодні Україна повинна розвивати своє сільське господарство у співпраці з ЄС, сільське господарство має стати конкурентоспроможним.

Професор д-р Райнер Лінднер, Голова Німецько-Українського Форуму, директор Східного комітету німецької економіки

Я вважаю, що Росія несе велику відповідальність за стабілізацію ситуації в Україні. І, звичайно, і російська економіка страждає від санкцій і від власних дефіцитів. Вже минулого року обсяг торгівлі між Росією і Німеччиною знизився на 15%. І зараз, в 2014 році, наш експорт знизився на 16%.

Ми повинні уникати всього, що сепаратисти могли б розцінити як визнання їхньої держави. Політики, які несуть відповідальність за ці питання, залучені до вирішення цього питання, повинні продовжувати шукати політичні рішення цього конфлікту. Економіка не може вирішити цей конфлікт, зброя також не повинна намагатися вирішити цей конфлікт.

Всі учасники вважають, що український бізнес має підтримувати і уряд, і політику, і соціальну сферу. Ми всі дотримуємося мирного рішення, яке буде основою для стабілізації. Крім того, ми чули, що всі страждають від санкцій, і що не можна виключати певні сценарії з рефінансування. І в цьому зв'язку потрібен компроміс, і зняття санкцій.

Децентралізація є теж важливим вимогою, але для цього потрібна добра політична воля і готовність. Ми отримали імпульс від пана Фірташа по створенню фонду гарантій для іноземних середніх підприємств. Я думаю, це великий сигнал для всіх підприємців. І є стимулом для українського уряду для отримання нових партнерів.

Міхаель Глос, старший віце-президент зі зв'язків з державними органами в компанії Knauf Group, федеральний міністр економіки і технологій Німеччини (2005-2009 рр.).

Вважаю, що в Україні не вистачає хорошого політичного керівництва. Так, принаймні, виглядає з нашої точки зору. І країна страждає від цього. Жалкую, що Росія і Україна потрапили у відносини, які є дуже складними і, насамперед, поганими для України. Відповідним чином це також впливає на нашу промисловість, на нашу індустрію.

Тому нам потрібно знайти політичний шлях співпраці між Україною і Росією. Тільки після цього можливий розвиток повного потенціалу України. Україна є дуже багатою країною, але Україна складається з багатьох різних частин, і тому потрібно добре політичне керівництво для того, щоб вирішити ці проблеми.

Дмитро Фірташ, Глава Федерації роботодавців України

Сьогодні потрібен насамперед мир, без миру нічого не буде. Ми знаємо як ніколи, що сьогодні Україна потребує реформ. Причому, не на словах, потрібні реальні реформи. Основне завдання – це підняти економіку країни і створити робочі місця. Це найважливіша задача для бізнесу.

Ми повинні поставити чітку мету перед собою і зрозуміти, куди ми рухаємося і навіщо ми рухаємося, бо без цього не буде у нас майбутнього. І, на мій погляд, ця мета – об'єднаний ринок, який ми повинні створити. Це повинна бути Європа, це повинна бути Україна, це повинна бути Росія з Митним союзом, бо для нас це ключова, найважливіша роль, яка нам необхідна.

Якщо ми подивимося на структуру експорту України, то ми побачимо, що в Європу в основному, йде сировину. А ось в Митний союз і в Росію Україна продає продукцію з більшою доданою вартістю. Тому, на мій погляд, ми не маємо права втрачати ринки, від яких залежить велика кількість робочих місць. А робочі місця – це добробут народу і країни. І бізнес – цей якраз та сила, яка може домовлятися про те, про що не можуть домовитися політики.

Ми повинні все робити для того, щоб Україна мала достатньо великий ринок. Тому що якщо ми будемо мати цей ринок, якщо працюватиме економіка, це буде благополуччя для українців.

Олександр Шохін, Президент Російського союзу промисловців і підприємців

Безумовно, і Європейський Союз, і Росія, і Україна зобов'язані внести свій вклад для того, щоб не допустити появу "другої холодної війни".

Як позначається ситуація на російській економіці? Погано позначається. Безумовно, ті оптимістичні міркування березня-квітня цього року, коли особи і компанії, на яких поширювалися санкції, реагували досить оптимістично, вважаючи, що не вплинуть ці санкції на них. Ці люди помилилися, впливають.

РСПП провів опитування своїх членів, і питання було: які санкції найбільш відчутні для російських компаній? Сто відсотків компаній відповіли, що найвідчутніші – це обмеження доступу до високих технологій.

Немає жодного підприємця, що має справу з Росією, який би не вважав, що санкції непродуктивні, несправедливі, і при цьому вони чекають від своїх урядів, що вони знайдуть політичне врегулювання. Мені хотілося б, щоб ми не тільки чекали таких адекватних дій наших урядів, а й підштовхували до них. Мирне населення не повинні гинути через те, що політики не можуть домовитися.

Гюнтер Ферхойген, віце-президент Європейської комісії з питань підприємництва та промисловості (2004-2010 рр.), Почесний професор Європейського університету Віадріна

Жодна країна, жоден уряд не може зупинити народ, який вирішив належати до Європи, до ЄС, і готовий зробити для цього все необхідне. Якщо у вас є така мета, то жодна сила не зможе заборонити народу це зробити. Тому я думаю, що ми зможемо одного разу вітати Україну в ЄС.

Я вважаю малоймовірним, що в найближчі кілька років ми побачимо позитивні ініціативи з Брюсселя, але моя порада Україні полягає в тому: не чекайте політичного рішення в Брюсселі, а робіть все необхідне для того, щоб бути готовими до того дня, коли позитивне рішення ЄС буде зроблено. І я впевнений, що такий день прийде.

Віталійс Гавріловс, президент Конфедерації роботодавців Латвії, віце-президент асоціації BusinessEurope

Нашою рекомендацією є те, щоб в Україні соціальний діалог став номером один. Але і уряд повинен зрозуміти, що має знайти можливості діалогу, дискусії з громадянським суспільством. Можна говорити і про форум громадянської платформи в Україні, але номер один – це соціальні партнери. І ми розуміємо, що в цій ситуації в Європі для нас конкурентоспроможність номер один, хто її принесе? Бізнес принесе конкурентоспроможність. Для цього потрібні нові технології. Які санкції нам допоможуть в нових технологіях? Та ніякі не допоможуть. Тобто, ми повинні чітко розуміти, що бізнес – це проактивна сила.

Алекс Ліссітса, президент асоціації "Український клуб аграрного бізнесу"

Цей рік не тільки для всієї України, для національної економіки, а й у тому числі для сільського господарства був надзвичайно складним. Проте, сільське господарство і агробізнес в цілому показав досить хороші результати. І знову, як і в 2008 році, агросектор, по суті, стає лідером або локомотивом, або драйвером для економіки країни, що не може не радувати.

Агросектор найменше постраждав від війни з Росією. Чому? Тому що з Російською Федерацією у нас було вже з 2005 року величезна кількість самих різних воєн: молочні війни, сирні, м'ясні і т.д. Тому за цей час сільське господарство переорієнтувалося на інші ринки.

Роль бізнесу сьогодні надзвичайно важлива в тому, щоб ми могли якимось чином вплинути на правильні політичні рішення. Наше завдання – змусити політиків думати про бізнес, допомагати бізнесу і розвивати бізнес.

Наші очікування і до нового уряду, і до нового парламенту дуже великі – це і земельна реформа, це та оподаткування, це і експорт, це і розвиток бренду "made in Ukraine". Тому що, нажаль, поки не буде довіри до українських товарів, виходити на європейський ринок буде дуже складно.

Якщо ми – а ми мається на увазі і бізнес, і українська політична еліта – зараз не почнемо боротися зі всеосяжної корупцією, яка пронизала абсолютно все від низу доверху, то шансу у нашої держави вижити, я думаю, не буде. Тому у нас єдина можливість – це боротьба з корупцією, це дерегуляція, це відкриття ринків і їх лібералізація.

Анатолій Гіршфельд, народний депутат України, почесний президент корпорації "УПЕК", голова Ради Об'єднання організацій роботодавців Харківської області "Граніт"

Я хочу сказати, Росія втрачає багато в чому через охолодження відносин з Україною в тому числі. Оскільки, традиційно, Україна була таким оплотом високих технологій машинобудування для Російської Федерації.

Ми, на жаль, сьогодні погано прогнозуємо ситуацію з локалізацією конфлікту, який може бути в Україні. Без розуміння перспектив тимчасових і географічних в локалізації цього конфлікту дуже складно говорити про інвестиції. А без розмови про інвестиції говорити про розвиток економіки теж дуже складно. Я думаю, мої колеги по бізнесу це розуміють. Тому нам потрібно зрозуміти перше: як ми зможемо локалізувати конфлікт, в які терміни і як він буде виглядати географічно.

Безумовно, потрібно створити ґрунт, щоб прибрати подібні конфлікти. Це дерегуляція. Нам необхідно це пройти, особливо в новому парламенті, прибрати основу подібних конфліктів.

Але, в той же час, нам необхідно прийняти нарешті пакет реформ, про який сказав Дмитро Васильович Фірташ, який закладе основу розвитку економіки в тій ситуації, яка є.

Ми з вами повинні створити модель економіки, враховуючи ті ризики, які сьогодні існують в країні. Чи не відкидаючи їх, а як бізнесмени спробувати змоделювати ситуацію, виходячи з декількох сценаріїв розвитку. Ми повинні створити найкращі умови ведення бізнесу в Європі, такі, як ми створили сьогодні в сільському господарстві.

Бізнес завжди собі проб'є дорогу, навіть в умовах санкцій. І ми неодноразово були цьому свідками. Тому що санкції самі по собі не є метою. Санкції призначені для того, щоб заморозити конфлікт і повернутися в пункт, в якому можна визначити зрозумілі правила гри в Україні, і конфлікт був заморожений, як географічно, так і в часовому параметрі.

Я вважаю, що бізнес-середовище та український парламент повинні знайти бізнес-модель розвитку України, яка має сьогодні дуже хороший потенціал, і не тільки в агропромисловому комплексі, а й в інших галузях, якщо там будуть прийняті реформи. Дерегуляція, децентралізація потрібні сьогодні Україні. Дерегуляція – перенесення великих економічних повноважень на рівень регіонів. Вона б дозволила вирішити багато і бізнес-питання, і зняти ті проблеми, які ми маємо сьогодні на сході країни.

Децентралізація прибирає величезний пласт корупції, і ми опускаємо рішення економічних проблем на місця.

Ханс Георг Хассенпфлюг, керівник департаменту Палати сільського господарства Нижньої Саксонії з питань контактів з університетами, науковими установами, а також того, що стосується міжнародного співробітництва та міжнародних проектів

У Нижній Саксонії близько 80-90% фермерів отримали освіту майстра або більш високу ступінь. Тобто, керівники підприємств та консультанти мають той же рівень освіти. В Україні не вистачає кваліфікованих кадрів.

За останні 30-40 років розвиток сільського господарства в Нижньої Саксонії був дуже швидким, не важливо, хто був біля керма. Будь-яка партія була зацікавлена у розвитку економічних питань і процесів. Саме такого підходу Україні не вистачає.

Д-р Крістіан Випперман, головний представник королівської адміністрації Еттінген-Шпильберг (Oettingen-Spielberg)

Раніше Україна була житницею Радянського Союзу, Ленінград або будь-який інший місто отримував свіжі овочі та фрукти з України. Зараз усередині держави, в Україні, ви можете купити товари з Туреччини, з Італії, а пропозиція власного виробника – незначна.
Ми повинні дбати про землю, яку ми отримуємо в оренду. Тобто, ми повинні удобрювати грунт і т.д. Ці заходи також потрібно фінансувати. А фінансування окуповуєтьс тільки через багато-багато років. Саме тому ми такі заходів не проводимо. Результат: площі не дають великий урожай, який вони могли б давати, оскільки немає можливостей відповідним чином дбати про землю.
Я є представником компанії, яка працює в Україні. Ми зіткнулися з дуже великою проблемою – це висококваліфікований персонал, його практично немає. Ні ноу-хау, немає системи, на яку можна було б покластися, щоб отримати це ноу-хау. Проблема в освіті, персонал повинен являти собою додаткову вартість для підприємства. Я вважаю, що головні проблеми України – проблема фінансування, бюрократія, орендні відносини і навіть освіта.

Олег Шевчук, народний депутат України, заступник Голови Ради Федерації роботодавців України, Президент Конфедерації роботодавців України

За останні 14 років з карти України зникло близько 350 сіл. Якщо порівнювати Україну з країнами, які близькі за розміром території, наприклад, Франція, ми можемо побачити, що щільність населення в сільських територіях в чотири рази менше, ніж у Франції. Якщо подивитися на трудовий потенціал в сільських регіонах, то можна сказати про те, що де-факто в сільських регіонах живуть понад 30% населення, близько 14 млн. жителів. При цьому я наголошую, що це тільки де-факто. З 14 млн. працездатні 9 млн. чоловік. А офіційно безробітних, які на сьогоднішній день зареєстровані в центрі зайнятості України – не набагато більше 400 тисяч людей.
План відновлення економіки України має свої оцінки, він має галузеві оцінки і якісні оцінки, цифра коливається, проте становить близько 20 млрд. І ми розуміємо, що вона не може бути наповнена тільки борговим капіталом, який збільшить і так серйозний борг України. Однак ця цифра не може бути тільки донорськими грошима – недобре ходити по світу з шапкою. Ми повинні створювати інститути по прямих інвестиціях в капітал, по прямих інвестиціях в створенні нових робочих місць. І в цьому плані ми відкриті і ми готові до дискусії.

Олександр Почкун, генеральний директор аудиторської компанії "Бейкер Тіллі Україна"

В останні роки наші агрокомпанії дуже захоплюються трейдингом, що, власне кажучи, маючи відриту ризикову позицію по країнах, не завжди призводить до ефективного результату.

У вартості сільськогосподарської продукції, виробленої в Україні, дуже маленька додана вартість, оскільки все, що необхідно для успішного вирощування, фактично в більшості випадків завозиться з-за меж України. Таким чином, та додана вартість, яка створюється в Україні, де-факто це дешева робоча сила і родючі землі, які дають якусь премію аграріям. Тобто, фактично, якщо говорити про те, що аграрний сектор може бути локомотивом розвитку економіки України, то необхідно більше приділяти уваги інфраструктурі аграрного ринку. Зокрема, відновленню машинобудування, розвивати хімічне виробництво засобів захисту рослин, в значній мірі приділяти увагу логістиці, яка в останні кілька років, звичайно, дуже суттєво прогресує.

Якщо в Україні будуть розвиватися інститути спільного фінансування, аграрні кооперативи, коли фонди, які фінансують аграрний бізнес, будуть диверсифікувати свої ризики, фінансуючи ряд невеликих аграрних господарств, це дозволить, і по-перше, і інвестору бути більш впевненим у тому, що його інвестиції повернуться, і, з іншої сторони, ефективність цього бізнесу буде істотно вище.

Д-р Тео В. Фрайє, виконавчий віце-президент з питань маркетингу і стратегії, а також членом виконавчої ради компанії CLAAS

70% молочної продукції виробляється в Україні дрібними і середніми бізнесом, і не вистачає ноу-хау, люди повинні вміти поводитися з технікою. Вихід – створення сервісних центрів в Україні для дрібних і середніх підприємств. Ми хотіли б також брати участь в цих ініціативах. Хотілося б відзначити, що діалог дуже важливий не тільки з України, але і з Росією. Необхідно підтримувати діалог.

Доктор Ральф Войтек, викладач в Міжнародному університеті Дрездена

Проблема полягає в тому, що в іноземних інвесторів немає довіри до України, в поверненні кредитів і в отриманні прибутку. У тому числі, через те, що Україна знаходиться в конфлікті з сусідами. Тому, повинна бути довгострокова гарантія. В даний час немає правових рамкових умов. З одного боку, ми не бачимо відповідних внутрішніх правових основ. Наприклад, право власності. Це є умовою для фінансування в сільському господарстві, тому що земля є гарантією під кредити. Ситуація є дуже серйозною і складною, бо Росія є основним покупцем сільгосппродукції. Я думаю, що, перш за все, повинні бути створені правові умови.

Герлінди Зауер, директор Німецького альянсу аграрного бізнесу Комітету східноєвропейських економічних відносин

Середні і малі підприємства в Україні успішні тільки тому, що вони самі вирішують свої проблеми. Але для розвитку бізнесу у них повинна бути можливість купувати послуги, консультації. Це можуть бути корпоративні підприємства, яким пропонують певні послуги та товари. Також варто відзначити, що середній і малий бізнес дуже сильно залежить від вирішення питання корупції. Великі підприємства можуть жити і з корупцією, але для середнього та малого бізнесу це неможливо.

Карен Фішер, керуючий партнер компанії NIKA PP Consulting GmbH, німецької консалтингової компанії в сфері аграрної промисловості

Я розмовляла зі студентами, з викладачами, представниками компаній [в Україні]. З одного боку, я питала студентів, наскільки вони задоволені своєю освітою. Результат був страшним, вони говорили, що дуже незадоволені, що не підготовлені до цієї професії. А викладачі є часто некомпетентними – це говорили студенти. Також відсутність практики, занадто мало можливостей практичного застосування своїх знань. І на третьому місці – відсутність знань іноземних мов.

Йдеться про те, що практичну освіту, дослідження повинні бути більш тісно пов'язані, університети повинні стати більш автономними. Що стосується академічного підходу, фінансового підходу, також обмін студентів повинен бути поліпшений, обмін з закордонними університетами.

Європейці могли б відкрити ринок праці для України, це був би крок в потрібному напрямку. Можна викладати німецьку в університетах. Існує німецька академічна служба обміну. Потрібно відкрити ринок робочої сили. Це, звичайно, політичні питання. Ну, наприклад, румуни приїжджають до Німеччини влітку, бо в Німеччині зараз є проблема знайти в робочій силі.

Віталій Курило, ректор Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

За багатьма спеціальностями в Україні готують хороших спеціалістів, але це не відноситься до аграрних вузам. Аграрні вузи законсервовані у своєму міністерстві, причому законсервовані дуже щільно, вони досить архаїчні.

Нам необхідно і дуже серйозно реформувати аграрну освіту. Але у нас, ви знаєте, перш ніж говорити про інвестиції в аграрний сектор, я б, насамперед, інвестував в аграрну освіту. І аграрну освіту мається на увазі не вищі навчальні заклади або коледжі, а я б інвестував в аграрну освіту людей, які вже зайняті в аграрному секторі.

Є таке поняття – освіта протягом усього життя. Так от, у нас у селі відсутнє розуміння вадливості освіти протягом усього життя. Тому перш, ніж вкладати гроші в аграрне виробництво, треба спочатку навчити тих, хто займається аграрним виробництвом, а потім вже інвестувати гроші в людей, які знають, що вони повинні робити, і як вони повинні робити. А для цього треба реформувати систему освіти.

Як необхідно реформувати? На мій погляд, перш за все, тут потрібна кардинальна реформа. Я б аграрний університети просто ліквідував, як рудимент. Аграрний університет має бути факультетом у великому університеті, тоді він не замкнутий, і тоді видно на прикладі інших факультетів – ви викладаєте добре чи ви викладаєте погано. А коли університет маленький і замкнутий – і він такий моно, моно підготовка – тоді там складно визначити, хто кого готує.

Інше – треба укрупнювати аграрні невеликі коледжі, вони теж повинні бути багатопрофільними. Тоді можна буде побачити – є якість освіти чи ні якості освіти.

Зараз тенденції світової освіти такі, що все більше стає популярним дистанційне навчання, і дистанційне навчання на базі різних платформ. І ось ми почали цим теж зараз займатися. Можливо, одні з перших в Україні.

Ігор Кутовий, генеральний директор машинобудівної компанії John Deere Україна

Наш підхід, насправді наступний: ми концентруємо свої зусилля за двома напрямками. Ми концентруємо зусилля по роботі з фермерами. Тобто, ми намагаємося робити на місцях у агрохолдингів або на місцях у наших дилерів, запрошуючи наших клієнтів, у так звані, клініки для клієнтів. Тобто, просто показуємо, як це все працює, як це ремонтується і т.д. З іншого боку, ми співпрацюємо з університетами. Нажаль, з усіма не виходить. Але у нас зараз є пілотна програма з Національним університетом біоресурсів і природокористування в Києві. По-перше, ми допомагаємо їм з матеріальною базою. По-друге, ми допомагаємо з навчанням.
У кожному разі, я скажу так, що ситуація в аграрній освіті потребує коректив, вона потребує навіть, може бути, в серйозному реформуванні. Для того щоб дійсно отримати фахівців високого рівня потрібно або щоб студент здобував освіту за кордоном, або щось робити тут. Тому зі свого боку ми готові допомагати абсолютно всім, але, звичайно ж, тут все-таки лідерство повинно бути з боку галузей освіти.

Олексій Мірошниченко, заступник Голови Ради Федерації роботодавців України, Президент Інституту професійних кваліфікацій

77% компаній агросектора відчувають дефіцит кадрів, це перша цифра. І друга – після 45 років в агросекторі працює 72% працівників. Це дуже насторожуючі цифри, які повинні змусити і бізнес інвестувати в аграрну освіту, і уряд.

Німецький досвід нам дійсно дуже цікавий, з Німеччини ми взяли два моменти. Перший – це дуальна система, це коли студент працює і на підприємстві, і в навчальному закладі. З одного боку, і наставництво, і учнівство розвивається. З іншого боку, це так звані широкопрофільні професії. Тобто, коли одна людина може працювати на декількох агрегатах.

Звичайно, треба думати ще над підняттям престижності роботи в сільському господарстві. Дійсно, молодь не бачить перспектив йти працювати в сільське господарство. І тут, я думаю, треба повністю поміняти відношення і як в суспільстві в цілому, і аналогічно, напевно, і в державі.

В країні геть відсутня, так звана профорієнтація. Дитина вступає до сільськогосподарського інституту, він не знає, чим він буде займатися, взагалі не уявляє. Держава повинна повністю поміняти політику профорієнтації, платності навчання. І, напевно, якщо людина навчався за державні гроші, вона зобов'язана відпрацювати якийсь час на підприємствах, куди йому вказує держава. Або тоді бери кредит і вчися за свої гроші, і неси ризики.

Професор Ральф Шлаудерер, професор прикладного управління сільськогосподарським виробництвом Університету прикладних наук Вайенштефан-Тріздорф

Я думаю, найголовніше – це не наявність капіталу або якість ґрунту. Найголовніше – це людина, яка вміє користуватися можливостями. Нам потрібна дуже висока кваліфікація, і тут не залежить, чи живете ви в Німеччині або в Україні.
Сільське господарство – дуже комплексна дисципліна, це пов'язано з природними науками.

Д-р Олексій Угаров, керівник напрямку з розвитку бізнесу в СНД в компанії SUEDZUCKER AG, одного з найбільших виробників цукру в Європі

Я в Німеччині зрозумів, навіщо нам потрібна аграрна хімія і наскільки це пов'язано з рішеннями, які приймаються в ході нашої роботи. І тільки в Німеччині я зрозумів, навіщо нам потрібна математика. За допомогою математики ви можете визначити «енну» інтенсивність використання необхідних заходів. Якщо говорити про університетську освіту, нам потрібно використовувати принцип Гумболта – це об'єднання дослідження і теорії. Це має означати, що ноу-хау викладач брав з іншою його діяльності, крім викладацької діяльності, він працював ще й консультантом.

Схожі новини

всі новини